Улюблені квіти.

Улюблені квіти для мене розквітають

В моїй кімнаті ароматом наповнюють,

У вікно білими квітами виглядають

Немов когось побачити бажають.

Улюблені квіти щовечора засинають

В теплі та затишку спокійно дрімають,

Місяць з неба ніжно ними милується

І неймовірною красою захоплюється.

Улюблені квіти зранку розквітають

Неймовірною красою мене радують,

Весняне сонце проміння посилає

Турботливо та ніжно квіти зігріває.

Нехай мої весняні квіти дочекаються ніжного дотику руки, теплого погляду та щирої посмішки. Їхній аромат подарує неймовірне душевне тепло та радість, в в серці запалить потужний вогонь любові, який завжди буде зігрівати мої квіти.

Я вірю, що мої квіти дочекаються щирої посмішки, ніжного дотику руки та теплого погляду.


Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Уляна
Уляна@Ulyana_Sonse

535Прочитань
8Автори
10Читачі
Підтримати
На Друкарні з 14 квітня

Більше від автора

  • Лелеки.

    Сьгодні в небі неймовірно красиво літали два лелеки.

    Теми цього довгочиту:

    Лелеки
  • Завжди ніколи не пізно.

    Завжди ніколи не пізно обійняти своїх коханих та буди поруч, щоб захистити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Своя людина

    У цій статті ми розберемо, чому концепція «своєї людини» є хибною, та пояснимо, на чому насправді будуються гармонійні стосунки.

    Теми цього довгочиту:

    Філософія
  • v.b | кавалерист(и) | цикл “абразія“

    Цей вірш — про смерть, що стала тишею всередині. Про серця, які перетворились на каземати, і тіні, що не мають сил навіть для ненависті. Про втрату здатності вірити у кінець бою.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Своя людина

    У цій статті ми розберемо, чому концепція «своєї людини» є хибною, та пояснимо, на чому насправді будуються гармонійні стосунки.

    Теми цього довгочиту:

    Філософія
  • v.b | кавалерист(и) | цикл “абразія“

    Цей вірш — про смерть, що стала тишею всередині. Про серця, які перетворились на каземати, і тіні, що не мають сил навіть для ненависті. Про втрату здатності вірити у кінець бою.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія