v.b | Безіменний №10 | цикл “нульовий”

Закрий же очі.
Все забудь.
Спали майно — втечи куди-небудь.
Тебе зламати всі охочі.
Ти лиш “життя” оце відбудь.

Тікай та швидше. Ти не з них.
Борись — твій голос ще не втих.
Прямуй туди, де бездоріжжя.
Стрибай! Ти маєш сили
подолати зарубіжжя.

Збери енергію в кулак.
Розбий стіну ілюзій.
Ти маєш майже всі ключі, юнак.
Відкинь усе. Замкнись в тузі.

Ти — воїн! Воїн, не простак!
А коли й так — купуй усе!
Кради. Вбивай.
Тебе від жадності трясе.
Бреши, пиши шаблюкою есе.
Бери собі — бо ти жебрак.
І завжди воно буде так.

Та як є спалах у твоїй душі…

Заплющуй очі. Викинь з голови.
Пали усе. Тікай! Тікай хутчіше!
На тебе вже націлені списи.
Й ти — художник своїх афіш.

♫ Chelsea Wolfe - Feral Love

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

137Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b. “Ґаттака“ | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | палімпсест | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається