В обхід санкцій: як росія співпрацює з Іраном та Китаєм у сфері енергетики та озброєнь

Нещодавно на новинному сайті у сфері енергетики Oilprice.com вийшли цікаві статті Саймона Воткінса (1, 2) про те, як пов’язані росія, Китай, Іран, нафта, газ та шляхи їх постачання. “Точка Зору” зібрала ці матеріали разом, щоб пояснити які наслідки такої співпраці для світу та чим вона загрожує Україні.

Співпраця росії з Іраном в енергетиці та озброєннях

Оригінал: “Росія та Іран завершили 20-річну угоду, яка назавжди змінить Близький Схід”. Автор: Саймон Воткінс для Oilprice.com.

Вступні тези:

• Верховний лідер Ірану аятолла Хаменеї офіційно схвалив новий 20-річний договір про всеосяжну співпрацю між Ісламською Республікою Іран і росією.

• Цей договір замінить 10-річну угоду, підписану в березні 2001 року, і яка була розширена не тільки за тривалістю, але й за сферою дії та масштабами.

• Новий договір має далекосяжні наслідки щодо оборони та енергетики в регіоні.

  Як повідомили джерела Oilprice.com минулого тижня 18 січня 2024 року Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї офіційно схвалив новий всеосяжний договір про співпрацю між Ісламською Республікою Іран і росією строком на 20 років. « Договір про основи взаємовідносин і принципів співпраці між Іраном і Росією»  – був представлений іранському лідеру ​​на розгляд ще 11 грудня 2023 року. Він повинен замінити попередній 10-річний договір, підписаний в далекому березні 2001 року (і який продовжувався двічі, щоразу на п’ять років). Новий договір було розширено не лише за тривалістю, але й за обсягом і масштабами, зокрема не тільки в енергетичному, але й в оборонному секторах. У кількох аспектах нова угода доповнює ключові елементи всеохоплюючої  «25-річної всеосяжної угоди про співпрацю між Іраном і Китаєм» , від 27 березня 2021 року.

  

  По-перше, в енергетичному секторі нова угода дає росії першочергове право на видобуток в іранській частині Каспійського моря, включаючи потенційно величезне родовище Чалус. У прибережній зоні Каспійського басейну, включаючи як наземні, так і морські родовища, за скромними оцінками є близько 48 мільярдів барелів нафти та 292 трильйони кубічних футів природного газу у підтверджених і ймовірних запасах. У 2019 році Росія відіграла важливу роль у зміні правового статусу басейну Каспійського моря, скоротивши частку Ірану з 50 відсотків до лише 11,875 відсотка. До відкриття родовища у Чалусі це означало, що Іран втратить щонайменше 3,2 трильйона доларів США доходів від зниження вартості енергетичних продуктів через спільність активів та ресурсів Каспійського моря. Враховуючи останні оцінки лише для внутрішнього використання Ірану та росії, ця цифра може бути набагато вищою. Раніше, за оцінками, Чалус містив близько 124 мільярдів кубічних футів газу. Це дорівнює приблизно чверті запасів газу в іранському надгігантському родовищі природного газу Південний Парс, на яке, за оцінками, припадає близько 40 відсотків загальних запасів газу Ірану та близько 80 відсотків його видобутку газу. За новими оцінками, це два родовища, що розташовані на відстані дев’яти кілометрів одне від одного, де «Великий» Чалус має 208 млрд кубометрів газу, а «Малий» Чалоус має 42 млрд кубометрів газу, що дає загальну цифру 250 млрд кубометрів газу. 

  

  Таке ж право першочергового видобутку для росії тепер також застосовуватиметься до основних нафтових і газових родовищ Ірану в Хоррамшахрі та сусідніх провінціях Ілам, що межують з Іраком. Спільні родовища Ірану та Іраку протягом тривалого часу дозволяли Тегерану обходити санкції проти ключового для нього нафтового сектора, оскільки неможливо було визначити, звідки надходить нафта — з іранської чи іракської сторони цих родовищ, що означає, що Іран може просто зробити ребрендинг своєї власної підсанкційної нафти на непідсанкційну іракську нафту та відправляти її куди завгодно.

  Колишній міністр з питань нафти Біджан Зангане публічно підкреслив цю практику, коли сказав у 2020 році: «Те, що ми експортуємо, відбувається не від імені Ірану. Документи змінюються знову і знову, як і їх деталі». Ще одна перевага спільних родовищ полягає в тому, що вони дозволяють фактично вільно переміщати персонал з іранської сторони на іракську, а використання ключових нафтових і газових розробок в Іраку є ключовою частиною давнього плану Ірану, який повністю підтримується росією, побудувати «наземний міст» до узбережжя Середземного моря Сирії. Це дозволить Ірану та Росії непропорційно збільшити поставки зброї в південний Ліван і район Голанських висот у Сирії, щоб використовувати її для нападів на Ізраїль. Основна мета цієї політики полягає в тому, щоб спровокувати ширший конфлікт на Близькому Сході, який би втягнув США та їхніх союзників у завідомо програшну війну, подібну до тих, що нещодавно спостерігалися в Іраку та Афганістані, і яка незабаром може з новою силою спалахнути в Ізраїлі. Світове протистояння загострюється, а Друга Холодна війна набирає обертів.

  Ціни на всі вироблені товари, якими торгують росія та Іран, включаючи техніку військового та енергетичного призначення, були формалізовані в цій новій угоді не на користь Ірану. За іранські товари, які експортуються до росії, Тегеран отримуватиме вартість виробництва плюс 8 відсотків. Однак ці експортні продажі в росію не будуть переведені в Іран, а зберігатимуться у вигляді кредиту у Центральному банку росії (ЦБР). Крім того, Іран отримає величезну знижку на обмінні курси долар США/рубль та євро/рубль, які використовуються для виплати його кредитів у ЦБР. І навпаки, за російські товари, які експортуються до Ірану, москва отримає попередню оплату перед поставкою та за набагато вищим обмінним курсом, що вигідно росії. Крім того, базова ціна будь-яких розрахунків обмінного курсу базуватиметься на найвищій ціні, яку росія отримала за попередні 180 днів, незалежно від товару, який вона продає Ірану. Ця система неофіційно діє вже кілька тижнів, тож росія встигла забезпечити собі найвищу з можливих цін, продаючи нафтогазові продукти білорусі з дуже високою націнкою незважаючи на те, що це продукти, які вона має намір продати пізніше в Іран, таким чином встановлюючи необхідний орієнтир ціноутворення. Платежі за товари та послуги, що виходять за межі прямого фінансового шляху між центральними банками двох країн, тепер можна здійснювати через міжбанківські перекази між іранськими та російськими банками. Ті, що також включають юань, також можна здійснити через китайську систему транскордонних міжбанківських платіжних систем (CIPS), альтернативну глобальній системі Товариства міжбанківських фінансових телекомунікацій (SWIFT). 

  

  У багатьох випадках розширення військової співпраці між Іраном і росією пов’язане саме з елементами енергетичного сектора нової 20-річної угоди. Зокрема, сторони планують досягти прогресу в модернізації об’єктів у ключових аеропортах і морських портах, які протягом тривалого часу розглядалися росією як особливо корисні для подвійного використання її військово-повітряними та військово-морськими силами, і які також знаходяться поблизу основних нафтогазових об’єктів. Першими в списку іранських аеропортів, які росія вважає найкращими для подвійного використання своїми ВПС, є Хамедан, Бендер-Аббас, Чабахар і Абадан, і доречно відзначити, що в серпні 2016 року росія вже використовувала авіабазу Хамедан для завдання авіаударів по цілях у Сирії з використанням як дальніх бомбардувальників Ту-22М3, так і ударних винищувачів Су-34. Першими у списку морських портів для використання її військово-морськими силами є Чабахар, Бандар-і-Бушер і Бандар-Аббас. Подібним чином пов’язане з отриманням Росією права першочергового видобутку в іранській частині Каспійського моря те, що вона також отримає спільне командування над північною секцією аерокосмічної оборони в іранському Каспійському регіоні. 

  Тут також доречно зазначити, що іранську систему радіоелектронної боротьби (РЕБ) можна легко прив’язати до 19-ї бригади РЕБ (“Рассвет”) Південного військового округу росії поблизу Ростова-на-Дону на північний захід від Каспію. Її також можна пов’язати з технологічними можливостями Китаю в галузі радіоелектронної боротьби. Ці засоби РЕБ включатимуть системи постановки перешкод для нейтралізації ППО в регіоні. За словами високопоставленого джерела в секторі безпеки ЄС, в якого OilPrice.com минулого тижня ексклюзивно взяв інтерв’ю, система буде доповнено новими ракетами, призначеними для відправлення росією в Іран відповідно до нової угоди. «Вибраний персонал КВІР [Корпусу вартових ісламської революції] буде навчатися на останніх російських модернізаціях кількох ракет малої та великої дальності — Х-47М2 «Кинджал», «Іскандер М», РС-26 «Рубіж», «БрахМос3» і «Авангард». - до того, як почнеться їх планове ліцензійне виробництво в Ірані за угодою, з локалізацією та у такий спосіб, щоб 30 відсотків з них залишалися в Ірані, а решта були відправлені назад в росію", - стверджує джерело. 

  «Все це означає, що нова 20-річна угода між Іраном і росією змінить ландшафт Близького Сходу, Південної Європи та Азії, оскільки Іран матиме набагато більший військовий потенціал та охоплення, що дасть йому набагато більше важелів впливу, щоб висувати політичні вимоги в цьому регіоні», — сказав чиновник ексклюзивно OilPrice.com минулого тижня. «Це охоплення також означає, що країни в цих регіонах відчуватимуть, що продовжувати покладатися на США для свого захисту є набагато менш надійним варіантом, ніж це було раніше», — підсумував він.

  ---

  Співпраця росії з Китаєм та її логістичні проекти в Арктиці

Оригінал: “росія будує арктичний нафтовий маршрут через загострення напруженості на Близькому Сході.” Автор: Саймон Воткінс для Oilprice.com.

Вступні тези:

• Президент росії владімір путін давно розглядає розвиток арктичних ресурсів країни як один зі своїх основних стратегічно важливих проектів.

• росія прагне залишити відкритим арктичний Північний морський шлях на цілий рік.

• Цього року росія вирішила побудувати ще одну вантажну базу та 14 додаткових терміналів на шляху від Мурманська до Владивостока.

  Цього року Росія докладе значних зусиль для того, щоб Північний морський шлях (ПМШ), життєво важливий для доставки корисних копалин, нафти та зрідженого природного газу (СПГ) як одна з її величезних операцій в Арктиці, залишався повністю функціональним цілий рік. Зважаючи на несприятливий клімат у регіоні, кораблі взагалі не могли плавати протягом березня, квітня та травня, і їм було важко робити це в інший час. Новий поштовх стався, коли росія зіткнулася з новими санкціями на її енергоресурси після вторгнення в Україну в лютому 2022 року, а ескалація напруженості навколо Червоного моря створила підвищену небезпеку для судноплавства ключовими близькосхідними маршрутами. «У 2021 році було перевезено 33 мільйони тонн вантажів, у 2022 році — 34 мільйони [тонн], а торік — трохи більше 36 мільйонів [тонн]», — сказало джерело Oilprice. «Росатом [Державна корпорація з атомної енергетики «Росатом», яка, серед іншого, керує флотом атомних криголамів] і «Новатек» [другий за величиною російський виробник газу, що очолює розробки і видобуток СПГ в Арктиці] повідомили Міністерству розвитку Далекого Сходу та Арктики, що вони можуть підтримати збільшення обсягів видобутку до 100 мільйонів тонн до 2026 року та 200 мільйонів тонн [або вантажів] до 2030 року», – додав він. 

  Президент росії владімір путін давно розглядає розвиток арктичних ресурсів країни як один із своїх основних стратегічно важливих проектів. Однією з причин цього є величезні запаси газу та нафти, які оцінюються приблизно в 35,7 трлн кубометрів газу та понад 2,3 млрд метричних тонн нафти та конденсату. Більшість з них розташовані на півостровах Ямал і Гидан, що лежать на південній стороні Карського моря. Додатково значна частина її газових ресурсів там була призначена для створення прогресу у видобутку СПГ в країні, оскільки путін також довгий час вважав, що присутність росії на цьому ринку не відповідає її величезним амбіціям на світових ринках газу та нафти. З моменту вторгнення росії в Україну у 2022 році СПГ також став  «розмінним газом для екстрених випадків»  для багатьох великих економік, враховуючи санкції, накладені на їхній експорт природного газу та нафти. СПГ доступний на спотових ринках, і його можна дуже швидко транспортувати куди завгодно, на відміну від газу чи нафти, що надсилаються трубопроводами. На відміну від потокової енергетики, переміщення СПГ не вимагає будівництва великих площ трубопроводів на різних територіях і відповідної важкої інфраструктури, яка його підтримує. 

  

  Ще одна причина, чому російські арктичні запаси нафти і газу настільки важливі для путіна, полягає в тому, що їх можна безперешкодно доставити до Китаю через сухопутно-морські коридори. За останні 30 років відбувся поворот у дипломатичних відносинах між двома колишніми великими комуністичними державами, причому Пекін зараз є більш домінуючим партнером. Важливо також те, що величезні запаси нафти і газу росії все ще дають їй певний вплив на Китай. Її нафтові та газові потоки в країну означають, що москва може продовжувати розраховувати на посилення військової та політичної сили Китаю як головного гравця на Азійсько-Тихоокеанському театрі потенційного конфлікту, якщо не безпосередньо на європейському. Саме в цьому ключі приблизно в той самий час, коли відбулось російське вторгнення в Україну, російський державний газовий гігант «Газпром» підписав угоду про постачання 10 мільярдів кубометрів на рік газу Китайській національній нафтовій корпорації (CNPC). Вона ґрунтувалася на іншому договорі, розрахлваному на 30 років між двома компаніями, підписаному у 2014 році на 38 млрд куб. для Китаю. Вона почала реалізовуватись в грудні 2019 року. Враховуючи низьку ефективність росії у війні проти України на сьогоднішній день, ефект примноження сили від відносин москви з Пекіном має для неї важливіше значення. Крім того, що Китай надав свої технології та досвід, він зробив можливими низку постачань озброєнь, які були поставлені до росії з Ірану для використання в Україні. Вплив Пекіна на Іран був твердо закріплений у «25-річній угоді про всеосяжну співпрацю між Іраном і Китаєм».

  

  Останньою і ключовою причиною російської арктичної газової та нафтової діяльності є її бажання підірвати засновану на доларі США гегемонію на енергетичному ринку. Саме США є найбільшим виробником і, одночасно, споживачем нафтогазових продуктів у світі. На самому початку історії арктичних СПГ-проектів генеральний директор «Новатек» Леонід Міхлесон заявив, що компанія розглядає оплату майбутніх поставок в Китай в юанях. Це відповідало його коментарям щодо санкцій з боку США – після анексії росією Криму в 2014 році – про те, що вони лише прискорять процес спроб росії відійти від орієнтованої на долар США торгівлі нафтою та газом. «Це деякий час обговорювалося з найбільшими торговими партнерами росії, такими як Індія та Китай, і навіть арабські країни починають думати про це... Якщо вони справді створюють труднощі для російських банків, то все, що нам потрібно зробити, це замінити долари. ," -заявляв Міхлесон. Така стратегія була випробувана в 2014 році, коли російська державна компанія «Газпром нефть» спробувала торгувати вантажами сирої нафти в китайських юанях і рублях з Китаєм і Європою, щоб зменшити залежність росії від торгівлі сирою нафтою в доларах у відповідь на початкові санкції Заходу проти енергетичного сектору рф. 

  В травні минулого року між путіним і кількома ключовими фігурами, пов’язаними з розробкою ПМШ, було вирішено, що нові розробки включатимуть будівництво ще однієї вантажної бази плюс 14 додаткових терміналів по маршруту Мурманськ-Владивосток, створення нової супутникової мережі, пов'язаної з ПМШ (що дозволяє вести моніторинг льоду майже в режимі реального часу), централізація управління навігацією суден з Росатомом, розширення флоту танкерів і криголамів. У той же час росія просувається вперед у своїх проектах СПГ в Арктиці, останньою помітною розробкою яких є Арктичний шлях 2. Він передбачає створення трьох ліній СПГ (виробничих потужностей) по 6,6 мільйона метричних тонн на рік кожна, навколо газових ресурсів Утреннього родовища, запаси якого становлять щонайменше 1,138 млрд кубометрів природного газу та 57 млн ​​тон рідин. Перший поїзд був успішно доставлений у серпні минулого року на західний берег півострова Гидан у Західному Сибіру. Другий і третій потяги очікуються в режимі онлайн цього року та 2026 року відповідно. 

  Цей проект також символізує спроби путіна зробити російські проекти СПГ в Арктиці максимально «захищеними від санкцій». Це означає, що російська компанія «Новатек» — ключовий розробник «Ямал СПГ» (і пізніше «Арктик СПГ 2») — стала максимально самодостатньою в цьому відношенні. Відповідно, «Новатек» мав на меті локалізувати виробництво та будівництво ліній і модулів СПГ, щоб знизити загальну вартість зрідження та розвинути технологічну базу в росії, і досяг значного прогресу в реалізації цього задуму. У рамках проекту Новатек розробив процес «Арктичний каскад» для виробництва СПГ. Він базується на двостадійному процесі зрідження, який використовує більш низьку температуру навколишнього середовища в арктичному кліматі для максималізації енергоефективності під час процесу зрідження, і є першою запатентованою технологією зрідження з використанням обладнання, виробленого лише російськими виробниками.

  Зважаючи на це, США планують запровадити подальші санкції, спрямовані на підрив амбіцій росії щодо арктичного СПГ, частково через блокування продажів технологій, які все ще потрібні Новатеку та іншим, а частково через повне блокування продажів російського СПГ. 

  ---

  Висновок від редакції: Розширення співпраці між Іраном, росією та Китаєм загрожує світовій стабільності та може підірвати засновану на доларі світову торгівлю. З цієї тріади, фактично лише Китай здатний вести Холодну війну зі США більш-менш на рівних. Саме Піднебесна є головним спонсором і фактичним банком “Осі зла”. Китай використовує Іран та росію в ролі “бойових хом’яків” для провокування конфліктів та нестабільності по всьому світу. Ірано-російська ресурсна незалежність від цивілізованого світу, а також нездатність Заходу вжити адекватних санкційних заходів, заохочує Іран до агресивніших дій в його прагненні знищити Ізраїль. Формування такого потужного геополітичного блоку спричинить гібридну війну щонайменше євразійського масштабу і створить безпрецедентні виклики для США та їх союзників. Співпраця росії та Ірану в галузі військових технологій допоможе Ірану переозброїти ВПС та загрожувати Ізраїлю, Саудівській Аравії, ОАЕ, Туреччині, США та їхнім союзникам в регіоні. Тому країнам що занадто покладаються на захист США доведеться шукати нові стратегії співіснування і недопущення війни. Плани Китаю щодо заміни “доларової економіки” на “юаневу” мають на меті щільніше зав’язати світову економіку на Китаї і дозволять йому диктувати планеті свої правила гри. Загальний огляд свідчить про поглиблення співпраці країн “Осі зла” та розширення меж протистояння із Заходом.

  Для України це несе такі ключові ризики:

• Зміщення фокусу США, ЄС та НАТО на інші спровоковані Іраном гарячі точки;

• Зростання можливості розв’язання регіональної або 3 світової війни, що призведе до переоцінки ризиків країнами Заходу не на нашу користь;

• Ослаблення глобальної економіки та демократій, що зменшить обсяги допомоги Україні;

• Ресурсна незалежність росії та накачування її іранською та китайською зброєю, що дозволить їй вести затяжну війну проти нас;

• Глобальний ріст бідності і політичного екстремізму,що зробить західні демократії вразливими, а симпатиків путіна впливовими, завдяки їх обіцянкам вирішити складні проблеми простими рішеннями, зокрема за рахунок України.

  ! Підписуйтесь на наш телеграм-канал, там ви знайдете додатки до статей та актуальні новини на теми геополітики, економіки, війни та інше. Буде цікаво! Посилання: https://t.me/Tochka_Zory .

  Дякуємо! Точка Зору