Беслан Кмузов: «Єдина країна, яка підтримує черкесів – це Україна»
Розмовляв Валентин Деменко
Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Бесланом Кмузовим – представником черкеського національно-визвольного руху «Вільна Черкесія» та головою Координаційної ради «Черкесії-Кубані».
Не так давно була створена координаційна рада «Черкесія-Кубань». Які основні завдання цього об’єднання?
Це об’єднання ми ініціювали для політичного діалогу з населенням Кубані та інших регіонів. До нього, наприклад, входить рух «Малиновий клин». Ми усвідомлюємо, що черкесів у рф близько мільйона, тоді як лише у Краснодарському краї – понад 8 мільйонів мешканців. Без їхньої підтримки жоден референдум неможливий. Ми маємо завоювати довіру і підтримку тих, хто сьогодні живе на прадавніх землях Черкесії.
Наскільки, на Вашу думку, черкеське населення всередині рф підтримує ідею незалежності?
Щонайменше половина – свідомо або інтуїтивно. Проблема в іншому: багатьом бракує елементарних історичних знань. Люди не знають, що таке Кавказька війна, не читали оригінальних указів про депортацію. Я сам до 2011 року не усвідомлював масштаб катастрофи, поки не ознайомився з указами Олександра I, Миколи I та особливо Олександра II, який був особливо затятим прихильником ідеї знищення місцевого населення, а також генералів Єрмолова і Засса. Черкесів десятиліттями змушували забути свою ідентичність.
Що відбувається в Черкесії з точки зору економіки й мобілізації?
Регіон у занепаді. Промисловість знищена ще в 1990-х. Люди, особливо в Кабарді, залишилися без землі, без освіти, без перспектив. Саме це штовхає молодь в армію – вони просто не бачать іншого виходу. І це наша трагедія.
Як Ви ставитеся до ідеї об’єднання всіх народів Північного Кавказу в єдину коаліцію?
Скажу відверто: ми розглядали таку ідею, але вважаємо її вкрай складною для реалізації. У нас із чеченцями, дагестанцями, інгушами різна культурна, мовна й інституційна основа. Наприклад, Чечня вже має усталене державницьке мислення та мову, а нам ці інститути ще потрібно відновлювати. Крім того, якби ми створили спільний парламент зараз, він просто не зміг би ефективно працювати: питання черкесів і питання чеченців вимагають окремого розгляду. Ми підтримуємо ідею конфедерації, за моделлю ЄС чи НАТО, із загальною безпекою та політичною координацією, але вже після формування національних інститутів.
Чи є у вас контакти з іншими активістами національно-визвольних рухів?
Так, ми спілкуємося. До речі, минулого року Ахмед Закаєв на засіданні Міжнародної ради черкесів чітко заявив: спочатку – відновлення національних органів влади, потім – наднаціональна координація. І ми повністю з цим погоджуємося.
Наскільки відчутна міжнародна підтримка вашого руху?
Жодної політичної підтримки національному руху немає. Часто – навіть протидія. Єдина країна, яка за останні 10 років висловила підтримку черкесам – це Україна, яка визнала геноцид і право на реабілітацію черкесів на їх історичній території. Грузія підтримувала до 2016 року, але зараз таких механізмів практично немає. Україна – єдина держава, яка публічно визнала геноцид черкесів і висловила солідарність. Ми відкриті до діалогу, але реальних запрошень чи проектів нам не надходило. Європа та США радше орієнтовані на збереження статус-кво, тобто єдиної росії, і тому ставляться до нас лише як до чинника нестабільності. Це важко, але ми продовжуємо боротьбу.
