Прокидаюся втомленим. Втомленим від вчорашньої брехні та лицемірства.
Не снідаю, бо вже ситий. Ситий з самого ранку розпачом та відчаєм.
Голова в думках, тих набридливих, нашкодливих, масуючих темрявою думок, які тільки те й роблять, що тягнуть в незвідану прірву тією темряви, що їх й спонукає.
Не хочу, не хочу ні чути ,ні бачити, ні відчувати, ні існувати...
Коли, вже закінчиться світанок та почнеться новий день?
День, коли не буде нічого того, що було вчора..
01.05.2022
"Невичерпний глосарій піксель-арту, описового характеру, складений на основі деяких елементів, що спостерігаються у тому, що приблизно називають «піксель-артом».
передмова: це переклад зі статті - на pixel-zone. Деякі матеріали були зміненні, доповненні, прибрані, бо я так вирішив за краще.
тисячу планів відкладу на завтра
Хай навіть я згідна з тим, що школа чи університет це найгірше місце для показу своєї індивідуальності. Не варто забувати, що більшість з нас закінчили на друкарні саме через фізичну потребу випускати свою вербальну діарею хоч кудись.
Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.
З покоління в покоління байки Езопа читали, навчали та співали. Я впевнена, що бодай одну його байку ви точно колись читали або чули.
Хай навіть я згідна з тим, що школа чи університет це найгірше місце для показу своєї індивідуальності. Не варто забувати, що більшість з нас закінчили на друкарні саме через фізичну потребу випускати свою вербальну діарею хоч кудись.
Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.
З покоління в покоління байки Езопа читали, навчали та співали. Я впевнена, що бодай одну його байку ви точно колись читали або чули.
