Опинившись у Чехії, я нічогісінько не знала про цю країну.
Під час першого візиту до магазину було смішно від мови та вона мене бентежила. Згодом план щодо повернення до Харкова змінився, а я швиденько знайшла хоч якусь працю біля маленького містечка.
Англійської вистачало, щоб вирішити питання з менеджером, але інші розмовляли на рівні Привіт - Бувай, що мене ще більш розчаровувало.
Так, щодня я вивчала слова, приходила до колеги з підготовленою фразою, котру він виправляв, слухала і дивилася все чеською. Згодом обрала вчителя та почався новий веселий етап.
Чомусь саме від цієї мови я мала істерику, зовсім вона мені не подобалась, але була віра, що так буде не завжди.
І дійсно, зараз від чеської отримую насолоду, граматика вже виглядає зрозумілою, а мова взагалі стала частиною мене.
Не завжди щось опанувавши, ми гарантовано це полюбимо, але здебільшого це працює саме так. Бо не може подобатися незручна, незрозуміла річ, відсутність котрої ще й життя псує)
