Від Web1 до Web3: еволюція інтернету та нова цифрова економіка
Web3 (Web 3.0) це
Web 3.0 це нове покоління інтернету, засноване на децентралізованих технологіях, зокрема блокчейні, яке охоплює як базову інфраструктуру (смарт-контракти, DeFi, токенізацію активів), так і додатки (dApps, NFT, метавсесвіти), повертаючи користувачам контроль над даними та фінансами.
Web3 - світ без центру
Ви коли-небудь втрачали пароль від пошти? Згодьтеся, це неприємно, але загалом вирішувано. Натискаєте «Відновити», відповідаєте на пару запитань — і отримуєте новий. А тепер уявіть, що такої кнопки немає. Ви забули пароль — і все, що було прив’язане до цього акаунту, зникло назавжди. Ваші гроші, документи, ваше цифрове життя. Три з половиною трильйони доларів без жодного центру. І найстрашніше — ніхто не може вам допомогти. Ні техпідтримка, ні держава, ні суд. Бо в цьому світі немає центру, немає компанії, яка володіє системою. Є тільки код, який працює сам по собі.
І такий світ уже існує. У ньому щодня обертається 3,5 трильйона доларів. Через нього проходять мільярди транзакцій. Там працюють банки без банкірів, контракти без юристів, біржі без власників, машини позичають машинам, а алгоритми керують капіталами. І все це без жодної людини, яка могла б натиснути «стоп».
Його називають Web3. Кажуть, що це майбутнє інтернету, що він поверне людям контроль над їхніми грошима та даними, звільнить від диктату корпорацій. Але насправді все виглядає інакше. Хакери з Північної Кореї крадуть мільярди й фінансують ядерну програму. Люди втрачають все за секунду через одну помилку в коді, а цілі екосистеми руйнуються за тиждень, забираючи з собою мільярди доларів. І при цьому туди вже прийшли ті самі корпорації, від яких Web3 обіцяв звільнити. BlackRock керує там сотнями мільйонів. JPMorgan запускає свої блокчейн-проєкти. Visa обробляє криптоплатежі.
То що це? Революція, яка змінює правила гри, чи експеримент, що вийшов з-під контролю?
І перш ніж ми почнемо розбиратися в цій історії, важливий момент: те, про що ми говоримо сьогодні — це реальна перебудова цифрової економіки. Технологія, яка змінює фінансові відносини. І коли ви розумієте механіку таких трансформацій, то починаєте бачити, чому найбільші банки світу інвестують мільярди в те, що ще недавно називали бульбашкою.
Такі процеси ми регулярно розбираємо в Telegram-каналі Falcon Finance. Тільки факти, дані та логіка. Там ми вивчаємо, як змінюються глобальні фінанси, хто стоїть за найбільшими проєктами, чому одні компанії виживають, а інші зникають. Якщо вам цікаво бачити суть, а не лише галас навколо — обов’язково приєднуйтесь. QR-код буде на екрані, посилання в описі під цим відео.
А тепер до історії.
Щоб зрозуміти, як ми взагалі опинилися в цій точці, треба повернутися на 30 років назад — туди, де інтернет тільки зароджувався і виглядав зовсім інакше.
Коли інтернет втратив душу?
На початку 90-х, на своїй зорі, інтернет був простим. Це був Web1 — перше покоління всесвітньої павутини. Тоді мережа будувалася за принципом «read only» — ви могли тільки читати. Статичні сторінки, мінімум дизайну, ніяких профілів, ніяких даних про вас. Все, що ви бачили, належало авторам, а не компаніям.
Але в середині 2000-х усе змінилося. З’явився термін Web2 — інтернет, де користувачі не просто читають, а самі створюють контент. Якщо Web1 був просто вітриною, то Web2 став справжньою площадкою для спілкування та взаємодії. Головним символом нової епохи став Facebook. Марк Цукерберг запустив його в 2004 році для студентів Гарварду, а незабаром — для всього світу. Facebook не винайшов соціальні мережі, але зробив їх частиною повсякденного життя.
Мільярди людей добровільно наповнювали платформу своїми фотографіями, думками та зв’язками, не отримуючи нічого, крім відчуття, що вони частина чогось більшого. І на перший погляд це виглядало як революція. Здавалося, що нарешті кожен отримав голос, можливість бути почутим і ділитися тим, що важливо.
Але за цією свободою ховалася угода, умови якої майже ніхто не читав. Публікуючи фото чи пост, людина передавала платформі право використовувати їх як завгодно — для реклами, навчання алгоритмів, аналізу поведінки. В обмін отримувала лайки, ілюзію визнання, яка змушувала повертатися знову і знову. І чим більше часу ми проводили на платформі, тим краще вона нас пізнавала. Алгоритми вивчали, що ми дивилися, скільки секунд затримувалися на пості й що викликало в нас емоції. Ця інформація дозволяла передбачати нашу поведінку і продавати нашу увагу рекламодавцям з вражаючою точністю.
У березні 2018 року інтернет ніби зірвав маску. Газети The Guardian і The New York Times публікують розслідування, від якого стає моторошно. Особисті дані 87 мільйонів користувачів Facebook опинилися в руках політичної консалтингової компанії Cambridge Analytica.
Як таке могло статися? Все дуже просто. У 2013 році психолог Александр Коган з Кембриджського університету створив додаток з невинною назвою This is Your Digital Life. Це був простий тест особистості, за проходження якого платили гроші. Близько 300 тисяч людей встановили цей додаток. Але фішка була в іншому: додаток збирав дані не тільки тих, хто його встановив, а й їхніх друзів у Facebook — автоматично і без згоди. Так Коган отримав доступ до профілів десятків мільйонів людей, їхніх лайків, постів, особистих повідомлень і навіть геолокації.
Ці дані Коган продав Cambridge Analytica, а ті, у свою чергу, перетворили їх буквально на зброю. На основі лайків і постів алгоритми будували психологічні профілі виборців. Хто тривожний, хто запальний, хто піддається страху. І знаючи це, користувачам показували потрібну рекламу, потрібні гасла й потрібні емоції. Cambridge Analytica працювала на передвиборчу кампанію Дональда Трампа та на прихильників Brexit. Мільйони людей бачили різну реальність, підібрану під їхні слабкості.
Виходить, інтернет, який обіцяв з’єднувати, став інструментом маніпуляції. І коли про це стало відомо, вибухнув грандіозний скандал. Цукерберга викликали до Конгресу США. Акції Facebook обвалилися на 20% за тиждень. Компанію оштрафували на 5 мільярдів доларів — найбільший штраф в історії за порушення конфіденційності.
Але ось що справді важливо: нічого по суті не змінилося. Проблема не в тому, що Facebook порушив правила, а в тому, що правила спочатку дозволяли приватним корпораціям володіти чужими життями.
Ви думаєте, що ваші фотографії в Google Photos належать вам? Але алгоритм може заблокувати акаунт без попередження, як це сталося в лютому 2021 року. Житель Сан-Франциско на ім’я Марк помітив у свого маленького сина запалення в паховій ділянці. Через пандемію лікарі приймали онлайн, і медсестра попросила надіслати фото для попереднього огляду. Марк сфотографував сина на телефон і відправив знімок через медичний портал. Фото автоматично завантажилося в Google Photos як резервна копія. Через два дні алгоритм назавжди заблокував його акаунт. Він розпізнав медичне фото як заборонений контент і надіслав запит до органів. Поліція, звісно, закрила справу — лікарі підтвердили легітимність. Але Google відмовився повертати акаунт. 10 років листування, фотографій і контактів зникли безповоротно.
Так само працює й решта інтернету. Ви можете роками використовувати платформу для роботи, спілкуватися з клієнтами, зберігати портфоліо, вести проєкти — але в будь-який момент втратити доступ за порушення правил, які змінюються щомісяця й тлумачаться алгоритмом.
До початку 2020-х ситуація стала абсурдною. П’ять компаній контролювали майже все, що ми бачимо, читаємо й купуємо. Google обробляв 92% пошукових запитів у світі. Facebook об’єднував майже 3 мільярди людей. Amazon володів половиною хмарної інфраструктури, на якій працювали сайти та додатки. А Apple вирішував, які програми можуть існувати на ваших пристроях. І що ще страшніше — тепер вони вирішують, що саме ви можете говорити.
У січні 2021 року Twitter, Facebook і YouTube одночасно заблокували акаунти чинного президента Сполучених Штатів. Три приватні компанії ухвалили рішення без судів і голосувань — просто тому, що мали технічну можливість. На перший погляд вони просто видалили користувача, але насправді вимкнули голос людини, яку читали й слухали 150 мільйонів людей.
Виходить, інтернет задумувався як відкритий простір, спільний для всіх, без цензури й правил зверху. Але з часом він перетворився на мережу закритих платформ, які керують усім: даними, увагою і навіть тим, що людина може сказати.
І коли люди це усвідомили, виникло логічне запитання: а чи може взагалі існувати інший інтернет — той, де ти справді володієш тим, що створюєш, де платформи не диктують правила, де контроль повертається до користувачів?
Саме в цей момент ідея Web3 перестала бути абстрактною фантазією програмістів і перетворилася на рух.
Золота лихоманка 2021 року та цифрова мавпа за $400 000
2021 рік. Світ тільки виходить із карантину. Центробанки друкують гроші трильйонами, відсоткові ставки нульові, люди сидять удома й шукають, куди вкласти заощадження. І раптом інтернет вибухає історіями про те, як хтось за ніч став мільйонером, купивши цифрову картинку.
11 березня 2021 року аукціонний дім Christie’s, один із найстаріших у світі, де продавали Пікассо та Моне, виставляє на торги не полотно, не скульптуру, а JPEG-зображення. Робота називається Everydays: The First 5000 Days — колаж із 5000 малюнків художника під псевдонімом Beeple. Стартова ціна — 100 доларів. Торги тривають два тижні. Фінальна ставка — 69,3 мільйона доларів. Це більше, ніж картини Моне на тому ж аукціоні, більше, ніж деякі роботи Ван Гога. І найдивніше — покупець отримує не фізичний об’єкт, а токен у блокчейні. Запис про те, що він власник оригіналу. Файл може скопіювати хто завгодно, але токен належить тільки йому.
Beeple, якого до того майже ніхто не знав поза вузьким колом цифрових художників, за одну мить став третім найдорожчим живим художником у світі.
І це була лише перша хвиля. Справжнім феноменом став Bored Ape Yacht Club — колекція з 10 000 зображень мавп у різних вбраннях і з різними аксесуарами. У квітні 2021 року мавпу можна було купити за 200 доларів. До кінця року мінімальна ціна сягнула 400 000.
Але справа була не в картинках. Володіння Bored Ape означало квиток до нового цифрового елітного клубу — з віртуальними вечірками, зустрічами зі знаменитостями на кшталт Snoop Dogg, а також право використовувати зображення в комерційних проєктах. Хтось відкривав ресторани під брендом своєї мавпи, хтось знімав серіали й створював мерч. За два роки обсяг торгів NFT із цієї колекції перевищив 2,5 мільярда доларів.
Світові бренди від Adidas до Nike випустили власні NFT-колекції й заробили сотні мільйонів.
Але NFT були лише початком. На їхній хвилі з’явився новий феномен — Play-to-Earn. Ігри, де можна заробляти реальні гроші. Найвідомішою стала Axie Infinity — світ милих істот аксолотлів, яких купують як NFT, вирощують і відправляють у бої. За перемоги гравці отримували внутрішньоігрову валюту, яку можна було обміняти на долари.
На Філіппінах люди кидали роботу, щоб грати в Axie. Документальні фільми показували сім’ї, для яких гра стала основним джерелом доходу — близько 300 доларів на місяць, що перевищувало мінімальну зарплату в країні. Влітку 2021 року в Axie одночасно грали 3 мільйони людей. Обсяг торгів перевищив 4 мільярди доларів.
Все це виглядало як нова економіка, але під капотом була піраміда. Нові гравці купували NFT у старих, підтримуючи ціни. І коли приплив новачків сповільнився — все обвалилося. Ігровий токен втратив 99% вартості за пів року. Ціна NFT аксолотлів упала з 200 доларів до п’яти. Ті, хто кинув роботу заради гри, залишилися ні з чим.
Крах Axie показав головне: люди кидалися в гру заради заробітку, не розуміючи, на чому вона тримається. Купували на емоціях, продавали в паніці, вірили обіцянкам швидких грошей. І так відбувається завжди, коли люди входять на хайпі, не розібравшись.
Так само й із ринком криптовалют. Але крипта — це не казино й не лотерея. Це технологія з власною логікою, яку важливо вивчити.
Власне, саме для того, щоб допомогти це зробити, кілька років тому ми з командою створили власне ком’юніті, де розбираємо механіку крипторинку без хайпу. Нещодавно ми оновили безплатний курс усередині нашої екосистеми — він буде корисний як новачкам, так і тим, хто давно на ринку. Все структуровано, зрозуміло й без флуда. Плюс ми впровадили AI-асистента. Він обробляє тисячі новин за секунди й видає готові огляди по токенах. Він не торгує за вас, але допомагає ухвалювати рішення швидше й точніше. Також у спільноті є торговий чат з аналітикою, сетапи від команди, живі кейси, прямі ефіри, розбори ринку в реальному часі. Найголовніше — все це абсолютно безплатно, тож обов’язково приєднуйтесь. QR-код на екрані, посилання традиційно в описі під цим відео.
А ми повертаємося до теми. Поки одні втрачали гроші на Play-to-Earn, світ уже заразився наступною ідеєю.
Метавсесвіти
Віртуальні світи, де люди працюють, відпочивають і навіть володіють нерухомістю. The Sandbox і Decentraland продають цифрову землю. Ділянки йдуть за сотні тисяч доларів. Загальний обсяг продажів перевищує 500 мільйонів. Бренди проводять там модні покази й концерти. І все це виглядає то як майбутнє, то як епізод серіалу «Чорне дзеркало».
А потім настає 2022 рік. Інфляція в США та Європі б’є рекорди. Центробанки різко підвищують відсоткові ставки. Дешеві гроші закінчуються, і разом із ними йде спекулятивний капітал, на якому трималася криптоекономіка. Інвестиційні потоки висихають, і раптом з’ясовується: метавсесвіти порожні. У Decentraland грають лише 8000 користувачів на день проти 5 мільйонів у тому ж Fortnite.
Віртуальна земля, яку купували за півмільйона, тепер нікому не потрібна. Ціни NFT обвалюються. Bored Ape, який коштував 400 000, падає до 30 000. Більшість колекцій втрачають 90% вартості, а загальний обсяг торгів NFT скорочується з 25 мільярдів доларів на рік до мінімуму.
І тут виникає раціональне запитання: а що це взагалі було? Масове божевілля, що закінчилося передбачуваним крахом, чи експеримент, який показав, що технологія працює, але прийшла завчасно?
Якщо придивитися уважніше — впало не все. NFT-квитки на концерти та спортивні події продовжують використовуватися. NBA продала мільйони таких квитків. Бренди теж не пішли. Starbucks запустив програму лояльності на блокчейні, де користувачі отримують NFT-значки за покупки. Reddit випустив 18 мільйонів цифрових аватарів. І більшість користувачів навіть не знають, що це NFT. Просто колекційні картинки, якими можна торгувати.
Можливо, проблема була не в технології, а в тому, як її використовували. Люди купували NFT не тому, що їм подобалися картинки, а тому, що сподівалися перепродати дорожче. Грали в Axie не заради задоволення, а заради заробітку.
Здавалося б, на цьому історія мала закінчитися. Бульбашка лопнула, ринок вигорів, мільйони людей втратили гроші. Все мало сколапсувати — але цього не сталося.
Поки одні підраховували збитки, інші помітили щось дивне: гроші нікуди не зникли. Вони просто потекли в інше русло — туди, де вже не видно логотипів брендів і рекламних гасел, туди, де не потрібні банки, юристи й посередники, де влада належить коду.
І саме там починається наступний розділ цієї історії.
Хакери з Північної Кореї та $10 мільярдів
23 березня 2022 року розробник гри Axie Infinity отримує лист із пропозицією роботи. Вакансія виглядає привабливо. Додається PDF із деталями. Він відкриває файл — нічого не відбувається. Через 9 днів стає зрозуміло, що гравці Axie не можуть вивести гроші.
Розслідування показує: із системи Ronin Network, що з’єднує гру з блокчейном, зникло 540 мільйонів доларів. Той PDF виявився вірусом, через який хакери отримали доступ до мережі. Вони скомпрометували п’ять із дев’яти валідаторів — спеціальних вузлів, що підтверджують транзакції. І цього вистачило, щоб вивести всі кошти.
Сліди ведуть до Пхеньяна. Група Lazarus, що працює на уряд Північної Кореї, за даними ООН, використала вкрадені гроші для фінансування ядерної програми.
Група Lazarus добре відома в криптосвіті. До атаки на Ronin вони зламали японську біржу Coincheck, викравши 530 мільйонів доларів. Пізніше дісталися до мосту Harmony Horizon — з нього зникло ще 100 мільйонів. Загалом Lazarus пов’язують із крадіжками на понад мільярд доларів.
І це лише частина картини. За три роки в екосистемі Web3 сталося близько 270 великих зламів. Загальний збиток перевищив 10 мільярдів доларів.
Наприклад, після злому мосту Wormhole на 325 мільйонів компанія Jump Trading покрила збитки з власних коштів, утримавши екосистему Solana на плаву. Але незабаром стався новий злам. У мості Multichain знайшли помилку в коді, і один користувач опублікував, як нею скористатися. Почалося масове пограбування. Сотні людей копіювали одну й ту саму транзакцію, змінюючи лише адресу отримувача. За кілька годин із мережі зникло 190 мільйонів доларів.
І це лише мала частина: фішинг, фейкові дропи, хакі. Плюс людський фактор. Американці втратили 1,5 мільярда в біткоїнах через втрачені ключі.
Web3 обіцяв свободу без посередників. На практиці це означає, що ти сам собі банк. І так, це ризиковано.
Але ось що важливо: кожен злам робить систему міцнішою. З’явилися страхові протоколи для смарт-контрактів. Аудиторські компанії перевіряють код до запуску. Гаманці додають багатофакторний захист. Індустрія вчиться — болісно й публічно, але вчиться. І на відміну від традиційних банків, де після краху всіх рятують грошима платників податків, тут код або виживає, або зникає.
Як Web3 рятує цілі країни
Поки одні втрачали гроші на спекуляціях з NFT, а інші ставали жертвами зламів, у тіні відбувалося щось важливіше. У країнах із нестабільною економікою люди почали використовувати Web3 не заради прибутку, а заради виживання.
У тій же Туреччині інфляція сягала 80% на рік. Ліра знецінювалася так швидко, що зарплата, отримана в понеділок, до п’ятниці вже коштувала менше. Долари купити складно — держава обмежує обмін валюти. І тоді люди почали переходити на стейблкоїни — цифрові токени, прив’язані до долара 1:1 (наприклад, USDT, USDC). Сьогодні вони становлять майже третину всього криптообігу в країні. І це не інвестиції, а спосіб захистити себе від знецінення.
На Філіппінах Web3 вирішує іншу проблему — перекази грошей. Мігранти, що виїхали за кордон, відправляють кошти сім’ям. Раніше це робили через Western Union із комісією до 15% і очікуванням близько тижня. Тепер це все частіше відбувається через USDC. Комісія менше 1%, а гроші приходять за хвилини.
У другому кварталі 2024 року через стейблкоїни пройшло 8,5 трильйона доларів — більше, ніж обробила Visa за той же період.
Стейблкоїни — це не Web3 у чистому вигляді, але вони працюють на блокчейні. І довели головне: якщо технологія вирішує реальну проблему, люди почнуть нею користуватися, незалежно від того, чи розуміють вони пристрій блокчейну.
Поруч із цим виріс цілий шар інфраструктури — DeFi, або децентралізовані фінанси. Це системи, які працюють без банків і менеджерів — 24/7.
Як це взагалі можливо? Відповідь проста: блокчейн і смарт-контракти.
Уявіть бухгалтерську книгу, де кожен рядок — це операція: хто кому й скільки перевів. Тепер уявіть, що копія цієї книги зберігається в тисяч людей по всьому світу. Якщо хтось спробує змінити один запис — інші книги покажуть, що це брехня. Так система захищає себе сама. Без охорони, без банку, без центрального сервера.
А смарт-контракт — це наступний крок. Якщо блокчейн зберігає записи, то смарт-контракт виконує правила. Це програма, яка автоматично виконує угоду. У звичайному банку менеджер перевіряє заявку, юрист пише договір, бухгалтер перераховує гроші. У Web3 все це робить код. Вніс заставу — отримав кредит. Не повернув — система сама продасть заставу й закриє борг. Без дзвінків, затримок і людського фактора.
Саме на цих принципах побудована вся DeFi-індустрія. Наприклад, децентралізована біржа Uniswap обробляє 2 трильйони на рік, а платформа MakerDAO керує 9 мільярдами. Без офісу, без співробітників, без начальників.
І що особливо показово: коли в 2022 році збанкрутувала біржа FTX і впали десятки централізованих бірж, DeFi-протоколи не зупинилися ні на секунду. Uniswap продовжував обміни. Протокол Aave видавав кредити. Смарт-контракти виконували код. Ніхто не міг їх вимкнути, і ніхто не міг украсти чужі кошти.
Це і є головна відмінність децентралізації. Система працює незалежно від того, що відбувається навколо.
Поступово до цієї технології почали придивлятися й традиційні фінанси. Наприклад, BlackRock — найбільша керуюча компанія у світі з активами на 13,5 трильйона доларів — запустила цілий фонд на блокчейні: токенізовані казначейські облігації США. Інвестори купують токени й отримують близько 5% річних. До кінця 2023 року в фонді вже було півмільярда доларів.
JPMorgan створив JPM Coin — токен для миттєвих розрахунків між корпоративними клієнтами. За рік через нього пройшло понад 10 мільярдів доларів.
Ідея токенізації — переведення реальних активів на блокчейн — теж стає новим напрямом зростання. Навіщо? Прозорість, швидкість, доступність.
Уявіть: ви хочете інвестувати в комерційну нерухомість, але у вас немає мільйона доларів. Раніше це було неможливо. Тепер власність на будівлю ділять на тисячі цифрових часток, і ви купуєте свою за сотню доларів. Орендна плата автоматично розподіляється між усіма власниками через смарт-контракт — без керуючих компаній і затримок.
Такі платформи вже працюють. RealT продав токенів американської нерухомості на 150 мільйонів доларів. Інвестори отримують дивіденди щодня автоматично в стейблкоїнах.
В Африці вже працюють смарт-контракти, що страхують урожай. Коли супутники фіксують посуху — контракт автоматично переказує гроші фермерам без бюрократів і затримок.
Так, це поки крихітна частина світової економіки. DeFi керує приблизно 120 мільярдами доларів — як один великий американський банк. Але тренд очевидний. Найбільші фінансові інститути світу починають будувати нову інфраструктуру майбутнього. Visa обробляє криптоплатежі. Mastercard тестує цифрові валюти центробанків. Європейський ЦБ розробляє цифрове євро.
Web3 перестав бути історією про хайп і спекуляції. Він стає частиною глобальної фінансової системи. Повільно, з помилками, через кризи та злами — але все ж стає.
П’ять років в’язниці за код
Але щойно технологія почала обробляти трильйони доларів, з’явилося нове запитання: хто встановлює правила в системі, яку створювали без правил?
Поки BlackRock і JPMorgan будували мости між старим і новим фінансовим світом, держави спостерігали за цим із зростаючим занепокоєнням. Технологія, що дозволяє переказувати мільярди без контролю — це виклик системі, яка існує століттями.
Першими забили на сполох США. У 2021 році голова комісії з цінних паперів Гері Генслер назвав крипторинок «Диким Заходом» і пообіцяв навести порядок. SEC подала позови проти найбільших бірж Binance і Coinbase. Капіталізація криптовалют упала на 100 мільярдів за добу. Але через місяць суд відхилив частину звинувачень, визнавши законодавство недостатньо чітким. Ситуація патова: регулятор каже біржам «це незаконно», а суд відповідає «непонятно, що саме незаконно».
Європа обрала інший шлях. У червні 2023 року набув чинності регламент MiCA — перший у світі всеосяжний закон про криптовалюти. Він каже: стейблкоїни мусять мати повне резервне забезпечення, біржі — отримувати ліцензії, компанії — публікувати документацію з ризиками. Правила жорсткі, але зрозумілі. Це вбиває частину анонімності, але дає легітимність. Наприклад, європейські пенсійні фонди тепер можуть офіційно інвестувати в криптоактиви.
Китай пішов радикально. У вересні 2021 року Пекін оголосив усі криптовалютні транзакції незаконними. Країна, що контролювала 70% світового майнінгу біткоїна, за місяць вийшла з гри. Причина проста: держава запускає цифровий юань — першу повноцінну електронну валюту великої економіки. До кінця 2023 року ним користуються вже 260 мільйонів людей. Обсяг транзакцій перевищив 250 мільярдів доларів. Китай довів, що блокчейн можна використовувати для посилення контролю, а не його послаблення.
Але найдивніший випадок стався в серпні 2022 року. Мінфін США вніс до санкцій протокол Tornado Cash — інструмент для приватних транзакцій. Через нього відмивали 7 мільярдів, зокрема гроші північнокорейських хакерів. Але Tornado Cash — це не компанія, це код, що працює автономно. Через тиждень в Амстердамі заарештували Олексія Перцева, одного з розробників. Його звинуватили в пособництві відмиванню грошей. Захист заперечував: він написав код і опублікував у відкритому доступі, але не контролював його використання. Це як звинуватити винахідника ножа у вбивстві.
У травні 2024 року суд засудив Перцева до п’яти років ув’язнення.
Виходить парадокс: держави не можуть змиритися з інструментами для відмивання мільярдів, але технічно неможливо заборонити код на децентралізованому блокчейні. Можна заарештувати розробника — але смарт-контракт продовжить працювати на тисячах комп’ютерів.
Поки одні країни борються з криптовалютами, інші їх запрошують. ОАЕ, Сінгапур і Швейцарія вже видають ліцензії й створюють вільні криптозони. Технологія тече туди, де менше опору, а держава вчиться контролювати те, що створювалося без контролю.
Web3 хайп чи революція?
Залишається головне запитання: а що з усього цього вийде?
Колись інтернет обіцяв звільнити людину, дати голос кожному — а потім корпорації перетворили його на ринок уваги. І Web3 тепер обіцяє повернути людям те, що вони втратили: право володіти своїми даними, своїми грошима, своїм цифровим «я».
Давайте чесно: перші роки Web3 були хаосом. Щомісяця — новий злам, щокварталу — новий крах, щороку — новий урок. Технологія вчилася на живих грошах і реальних людях. Жорстоко, публічно й болісно — але саме так народжуються системи, які виживають.
Можливо, у цьому й суть. Традиційні системи теж ламаються: банки банкрутують, біржі падають, валюти знецінюються — але там усе ховають за закритими дверима, а тут усе на виду. Кожен злам, кожна помилка, кожен провал — на видноті.
І що цікаво: попри весь цей хаос, люди продовжують використовувати Web3. У Туреччині рятуються від інфляції через стейблкоїни. На Філіппінах пересилають гроші сім’ям без банків. В Африці страхують урожай через смарт-контракти. А BlackRock і JPMorgan будують на блокчейні нову фінансову інфраструктуру. Не тому, що це модно, а тому, що це працює.
Уявімо світ через 10 років. Ви купуєте квартиру без нотаріуса — смарт-контракт усе робить сам. Продаєте машину через токен, а її історія власності зберігається в блокчейні — підробити неможливо. Медична картка належить вам, а не клініці. Банківський рахунок відкривається за хвилину. Перекази приходять миттєво, комісія — менше цента.
І це не фантастика. Багато з цього вже працює — хоч поки з багами й на невеликих обсягах.
Згадайте: банківська система вчилася бути безпечною 300 років. Перші банки розорялися, а вкладники втрачали все. Навіть в авіації кажуть: «Правила написані кров’ю» — кожна катастрофа народжувала новий стандарт.
Web3 проходить той самий шлях, але за роки, а не за століття. І кожен злам тут покращує захист, а кожен крах робить код надійнішим.
Система не замінить старі фінанси миттєво, але вона поступово створює альтернативу. І ті, хто вже спробував жити без посередників, навряд чи повернуться назад. Бо контроль над своїми грошима й даними — це не мрія. Це технологія, яка працює тут і зараз.
А як ви думаєте: Web3 — це реальна альтернатива чи просто нова форма централізації? І чи можна взагалі довіряти технологіям, які обіцяють свободу, але при цьому створюють нові системи влади?
