Кадзуо Ішігуро «Залишок дня» 4/5
Мій другий роман цього автора (перший «Клара і Сонце»).
Якби мене запитали, яку я пораджу книжку на весняне читання (насправді я не поділяю, що певні книжки треба читати в певну пору року) АЛЕ все ж мені здається, що атмосфера цієї історії влучно вписується у теплі весняні дні.
Стівенс – головний герой, вельми професійний дворецький та дивак (однозначно для мене).
*у мене з’явилась звичка читати відгуки на книжки і порівнювати із своєю думкою*
Так от, мої очі читали відгуки де хтось стверджував, що «Стівенс майстер своєї справи» або «У кожної людини є своє покликання, у Стівенсона – це бути дворецьким». Щодо мене, безперечно я погоджуюся Стівенс був таким, але невже ніхто не звернув увагу яким він був безсердечним, черствим та відлюдником ?? Можливо, я просто не можу на перше місце поставити роботу, як це зробив головний герой (чесно, у мене відчуття ніби його більше нічого не цікавило в житті).
Головне питання яке не раз підіймалося у романі «Безперечний дворецький – яким він має бути?». Моя відповідь – людиною, без захоплень/хоббі/друзів і тому подібне. Людиною, яка віддає повністю себе роботі.
Знову повертаюся до того, що я не вважаю, що робота має бути на першому місці в житті і коли у гг батько кхм кхм (ну ви зрозуміли) то він пішов далі виконувати свої обов’язки і вважав, що його батько так би йому сказав (у сенсі та йди працюй!робота – це головне! П.с його батько теж був дворецьким).
Загалом, книжка тягнеться у повільному темпі, діалогів не багато, згадок про минуло навпаки.
Чи турбує Стівенсона його минуле ? Моя думка, що ні. Цей чоловік, як Кейко з «Дівчина з крамнички» віддає себе тільки роботі (але це така олд версія все ж Англія, маєтки, багаті люди, дворецькі).
І на останок, книжка спокійна, має певний вайб тому на теплі весняні вечори аби понастольгувати та подумати «а що ж все таки для мене важливо бути безперечним у чомусь чи бути звичайною людиною?» ( я не можу просто ну Стівенс для мене якийсь робот без ніяких почуттів).
Ось так я бачу цю історію про Стівенса…
