Частина ДРУГА. Я. Сам я із Західної України,з того краю,де кругом гір,хаотично розкинених,великих і не дуже,покритих майже повнісю ялинками і де-не-де ліщиною,між якими розростаються невеликі папоротники і дика ожина стелиться по землі.Між тими горами- клаптик землі більш-менш рівний і придатний для життя.Там і розростались невеличкі села.В таких місцях швидкі гірські потоки,розрізали або обтікали зелені галявини на яких випасились невеликі стада корів і ще менше кіз.Де бджоли постійно гуділи в сусіда-пасічника.Край що тече молоком і медом.Не по своїй волі я покинув село на прикарпатті.Я лиш памятаю мої босі ноги,меді і гриби,які приносив тато в плетених кошиках,а мама потім їх довго чистила. По причинах які я омину,загалом сімейних,мої батьки емігрували в Польщу,а потіму-Англію.Батько був відомим хірургом.Мати-домогосподаркою з трьома дітьми.Мною і двома сестричками.Часто вона нам перечитувала Снігову Королеву Андерсона(Снігова королева-казка данського писльменника Ганса Крістіана Андерсена,написана 1844р.) і чарівне дзеркало-це зовсім не вигадка-повтрорювала вона.Загалом заставляла мене багато читати,спочатку казки,коли підріс-старовинних класиків і була дуже проти французьких романів. Тато мене нічого не заставляв,бо був завжди зайнятий.Одного разу ,прийшовши геть виснажений і розбитий з роботи він заявив,за столом,при моїй матері,мені і двох сестрах що -"Не хоче щоб його син став теж відомим хірургом."-А ким же?-ледь не зі страхом вигукнула мати...-Моряком-спокійно відповів батько намотуючи квашену капусту на виделку.Згодом я поступив у Морську академію і успішно закінчив її з сертифікатом-Матрос Першого класу. Довгий час розсікав води атлантики,курсуючу з Лондона в Нью-Йорк і навпаки.Та чомусь завжди знав,що похований я буду в тому краї,якого я майже не памятаю.На тому невеличкому цвинтарі,біля нашої деревяної церкви.Я не обдумував це рішення,я його звідкись знав.Знав,що доживати свої роки я повинен і буду там звідки все починав. Але з ким я це буду робити? Там же,у Лондоні, я познайомився з Іванкою,ми були вже обої у віці,як то кажуть...Вона буквально була у Лондоні всього лиш три тижні.Мій тато робив їй операцію.Я- прийшовши одного разу до нього у клініку,побачив дівчину яка йшла,точніше шкутельгала на костилях.Одна її нога була перебинтована і зігнута в коліні,так що зовсім не торкалась землі.Лице її побачив не образу,так як голова її була майже завжди опущена до низу.Довге темно каштанове волосся спадало вниз,ховаючи її обличчя від моїх очей.Я зупинився щоб роздивитись.Вона час від часу закидала волосся собі за праве вухо і голова була нахилена ледь помітно теж вправо.Я старався уловити ці моменти коли вона "зачісувала" волосся за своє маленьке вушко-щоб оглянути її обличчя.Що це за дівчина на костилях-Згодом запитав у батька.-О...!Теж з України.Довго не могли знайти гроші на операцію,тому трохи запустили...Пізно приїхали,ала Слава Богу вже йде на поправку-сказав мій тато.Незаміжня-не дивлячись на мене добавив-так ніби в медицині це було обовязково вказати! Я і не мав намірів женитись,просто на другий раз,коли йшов до батька,прихопив квітів,які випадково побачив на дорозі.Їх продавала якась дівчина.До квітів ще прихопив декілька фруктів і постукавши 4 рази,дочекавшись дозволу зайти я промовив-Не часто зустрінеш в таких місцях співвітчизників і спитав чи є тут якась ваза для квітів.Через декілька років ми обзавелись малюком,маленькою господаркою і садом,не у Англії-там це дорого,а на Україні.Я уже не любив сушу,тому плавав.Вона трохи дорікала мені,що їй самій важко.Та коли дружина ревнує не до іншої жінки а до роботи,то це аж не так вже й страшно.Потім перші "професійні" хвороби торкнулись мене.Прийшлось залишити море і причалити у свій край з молоком і медом,де ми вже до цього обжились дітьми і на той час- двоповерховим деревяним будинком.Тепер я міг доживати своє життя як і того планував,а точніше звідкись знав...З Еммою познайомились ми за 5 років до знайомства з Іванкою.Мені потрібно було описати всі ці часові рамки щоб читачу стало зрозуміло-де,коли і як відбулась ця історія з Еммою.Так як я не письменник і не знаю усіх цих тонкощів і хитрощів побудови змісту,тому пишу як пишеться-хай вже мене вибачить читач і не судить строго.І ось уже я можу переходити до подій повязаних зі мною і Еммою,але через частину.В наступній частині потрібно ще згадати про мого найкращого друга в той час-Чіпса.
Подобається
Коментувати
Надіслати
Поширити
