Ти наче сонечко моє, любов моя.
Світи для мене, лиш для мене,
Та за хмарки сховалась ти.
Побігла десь далеко й легко
Як невгамовний вітерець.
І не повернешся ніколи
Бо там на волі так спокійно
І я тебе любов'ю не душу
Свої мерзенні руки приберу.
Дякую за прочитання цього вірша.
Цей твір присвячений моїй подрузі, яка не розуміючи того витягувала мене із жахливого стану. Не було платонічно кохання, була тільки дружба і моя вдячність їй. Я дуже до неї прив'язалась, але так вийшло що ми роз'їхались і навряд чи колись зустрінемось ще раз. З подругою все окей, я її ні як не обмежувала у спілкуванні і не душила її в соціальному плані, це просто вилиті почуття у слова.
