Якутськ — одне з найхолодніших міст світу. Взимку тут часто буває мінус п’ятдесят градусів, що вже саме по собі є екстремальним, навіть без ув’язнення. Але для чотирьохсот ув’язнених ВК-1 у Республіці Саха до морозів додаються не менш екстремальні стосунки з адміністрацією колонії. А ще це дуже зручно, щоб розривати зв’язок між ув’язненими та їхніми рідними на окупованих територіях. Відстань у вісім тисяч кілометрів — це фізично непереборний шлях для більшості звичайних людей.
Напевно, саме тому сюди відправили одного з перших українських політв’язнів, які чинили опір російській окупації, — Олега Сенцова. Сам український режисер про цю установу практично нічого не згадує, крім того, що там було холодніше, ніж у наступних місцях ув’язнення. Його захист та активісти додають, що Сенцова тримали в ізоляції від зовнішнього світу — він не отримував листів підтримки, і до нього не допускали журналістів чи активістів. Судячи з того, що йому запам’ятався лише холод, адміністрація колонії ізолювала його не лише від зовнішнього світу, а й від внутрішніх проблем, яких у колонії чимало.
Найгучніша історія тут сталася наприкінці 2018 року, вже після того, як якутські наглядачі змогли позбутися політичного в’язня, який привертав загальну увагу. Щонайменше дев’ять ув’язнених оголосили голодування та зашили собі роти на знак протесту проти дій адміністрації. На відчайдушний вчинок цих людей підштовхнула безвихідь — вони ніяк не могли домогтися від наглядача сезонного одягу та взуття. І це в грудні, коли стовпчик термометра впевнено опустився нижче мінус тридцяти.
При цьому ув’язнених, які протестували, тримали у штрафному ізоляторі, який практично не опалювався, і спати їм доводилося на підлозі. До того, як розгорівся скандал, їх ще й били, щоб вони не намагалися скаржитися. Однак після того, як інформація стала публічною, до колонії приїхав прокурор і встановив, що має місце «несвоєчасна видача речового забезпечення — одягу, взуття та головних уборів». Про те, чи отримали нещасні ув’язнені після цього свої теплі речі чи ні, ніхто до кінця не з’ясовував.
Ще цікаво, що зафіксував прокурор, — це порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. Це якраз про ШІЗО і про схильність адміністрації поміщати туди людей без будь-якого приводу. Про це як ніхто інший знають кримські мусульмани — у багатьох російських колоніях існує негласне правило про те, що засуджених за тероризм необхідно постійно утримувати в штрафних ізоляторах, приміщеннях камерного типу та бараках із суворими умовами утримання. ВК-1 у Республіці Саха в цій жорстокій практиці точно не є винятком.
59-річного Руслана Месутова одразу після прибуття позбавили Корану, окулярів і ліків, а потім одразу відправили до ШІЗО за те, що він нібито перекрикувався з ув’язненими, з’ясовуючи час. Більш оригінальної причини співробітники ФСІН не придумали, але тим не менше до звичайного барака політв’язень так і не потрапив. Півроку він провів у холодних камерах штрафного ізолятора, що надзвичайно сильно підірвало його здоров’я. «Найважче — все це доводиться переносити стоячи. Бо о 5-й ранку ліжка приковують до стіни, і до 9-ї вечора їх не опускають», — описував у листі умови утримання політв’язень.
Після того, як він почав постійно втрачати свідомість, його перевели до тюремної лікарні. Але лікувати не стали — через тиждень повернули назад до колонії й помістили в приміщення камерного типу, теж із прикованими ліжками та заборонами дзвонити близьким або купувати щось у місцевому кіоску. Через вимоги постійно бути «на ногах» у кримського мусульманина загострилися проблеми зі хребтом, і він перестав виходити на прогулянки через ризик переохолодження.
Про умови в приміщенні камерного типу цієї колонії трохи розповів одновірець Месутова Різа Ізетов, який теж одразу після прибуття опинився в ШІЗО і переміщався лише між установами з більш суворим режимом утримання. За його словами, ПКТ — це простір площею вісім квадратів, у якому утримуються чотири людини. Освітлення в камері дуже погане. А опалення з настанням різких холодів увімкнули не відразу. Також там немає доступу до нормальної води — лише з-під крана, яка часто буває каламутною і з присмаком іржі.
Влітку 2025 року Ізетова визнали злісним порушником і етапували з Сахі в невідомому напрямку, найімовірніше, в одну з в’язниць або зон особливого режиму. Сам кримський татарин перед цим зазначав, що навіть радий такому ісходу, бо втомився від постійних «дисциплінарних покарань», і в тюрмі умови можуть виявитися навіть кращими, ніж у Якутську. Родичам Месутова в колонії також порадили не витрачатися на посилки з ліками (а вони до Якутії коштують просто астрономічних грошей), тому що йому готували ту саму долю — визнання «злісним» і відправлення до установи з ще суворішими умовами утримання.
Щодо ув’язнених, яких не торкнулася негласна й безжальна до хворих людей похилого віку практика «боротьби з тероризмом», то їм теж є чого боятися — будь-яке відхилення від суворих правил розпорядку, яке чергова зміна помітить у камерах, може стати приводом для поміщення в ШІЗО. Постійна напруга — ось те почуття, з яким живуть в’язні цієї колонії у своїх погано опалюваних радянських бараках.
Окрім постійного стресу, пов’язаного з «уработкою» конвою, ще однією характерною проблемою для контингенту ВК-1 є найжорстокіший авітаміноз. Навіть за колючим парканом зони в самому місті Якутську спостерігається постійний дефіцит овочів і фруктів, а ціна на них щонайменше втричі вища, ніж в інших регіонах. Це пов’язано з відсутністю залізниці до Якутська та мосту через Лену — його планували звести ще десять років тому, але перенаправили кошти на будівництво Кримського мосту. Тому до Якутська всі вантажі, як і раніше, доставляють літаками або вантажівками. Причому вантажівки курсують лише влітку (з початком роботи поромної переправи) або взимку, коли річка надійно замерзає. Ось чому в раціоні харчування ув’язнених рослинних вітамінів практично немає.
Окрім усіх проблем зі здоров’ям, які щедро підкидає авітаміноз, для більшості українців у цій колонії адаптація проходить вкрай важко. Люди тут переважно з окупованного півдня країни, які звикли до м’якої зими та плавних перепадів температур, а не до шалених стрибків із переходом від мінус сорока у квітні до плюс тридцяти вже у травні. Ці коливання сильно позначаються на здоров’ї, особливо потенційних гіпертоніків, багато з яких змушені терпіти артеріальний тиск під двісті, залишаючись на ногах. Жодної медичної допомоги в колонії практично не надають — це загальна практика російської пенітенціарної системи.
Але безпосередньо в цій колонії за знущання та ненадання медичної допомоги відповідальність несе її начальник — Лаврентьєв Сергій Валерійович, колишній начальник Кисельов Олексій Володимирович, заступник начальника Грязнов Олександр.
Серед українців, які побували на іншому боці планети або й досі терплять рекордні морози в ВК-1 Якутська, вдалося встановити наступних:
Сенцов Олег Геннадійович (звільнений в результаті обміну)
Ізетов Різа Мустафаєвич
Педасюк Олександр В’ячеславович (військовополонений, «Азов»)
Омельченко Євген Олександрович
Месутов Руслан Аметович
Загоруйко Микита Денисович
Пазін Володимир Сергійович
