Шокуюче відео зґвалтування ув’язненого ручкою швабри, яке було частиною архіву, опублікованого проєктом Gulagu.net у 2021 році, було записано в Саратові — у туберкульозній лікарні ФСІН. Але основним постачальником “пацієнтів” для цього закладу є саратовська виправна колонія № 10, у якій під загрозою тортур та в атмосфері неймовірної жорстокості утримується щонайменше дванадцять цивільних українців з окупованої території, а також військовополонених.
Колонія на північній околиці Саратова займає близько п’ятнадцяти гектарів площі й вміщує понад тисячу ув’язнених. Практично кожен із них після прибуття проходить «приймання» — від автозака він біжить крізь шеренгу конвоїрів і зеків, які весь цей час його б’ють. Пізніше, під час особистого огляду, його додатково б’ють. Особливо жорстоко б’ють тих, у кого є татуювання, що свідчать про приналежність до злочинного світу, а також кавказців та українців.
«Приймання» в будь-якій зоні має на меті зламати внутрішній опір системі. Посіяти страх, що тут тебе безкарно поб’ють з будь-якого приводу і навіть без жодних причин. Покірність важлива для наглядачів не сама по собі. Кожного ув’язненого адміністрація розглядає як джерело отримання прибутку. Основна схема — щомісячні побори з кожного зека або його родичів. Не хочеш, щоб тебе знову побили — плати.
Збирають, звичайно, не самі співробітники. ВК-10 — це «червона зона», в якій найсильніші й найзлісніші злочинці вірно служать інтересам лагерної адміністрації, а не воровським традиціям, як у «чорних зонах». Ці злочинці й збирають з рядових ув’язнених гроші, нібито на потреби воровського світу, але за багатьма ознаками видно, що адміністрація надзвичайно зацікавлена в цьому процесі.
Насамперед це проявляється в тому, що незгодні «раптово» стають порушниками правил внутрішнього розпорядку й потрапляють до штрафного ізолятора. У якомусь із судових рішень було встановлено, що окремі особи з числа ув’язнених мають вільний доступ до режимних об’єктів, включаючи ШІЗО. І там ці «окремі особи» вільно проводять виховну роботу з «боржниками», буквально вибиваючи з них внески ногами.
Для найнезрозуміліших або тих, хто наважиться поскаржитися, завжди підготовлений шлях до місцевої туберкульозної тюремної лікарні — того самого пекла, де безкарно ґвалтують швабрами наближені до адміністрації в’язні. Але про «лікарню» та її особливості варто розповісти в окремому розділі. А поки що — ще трохи про звичаї та корупцію місцевих вертухаїв.
Офіційно суд визнав, що у 2024 році під загрозою поміщення засуджених до штрафного ізолятора заступник начальника колонії Олександр Рижкін вимагав від ув’язнених «виконати ремонтні роботи будівель та іншого майна установи за рахунок власних коштів». Крім того, начальник виправної установи, Андрій Бовкуненко, отримав від одного із засуджених хабар. «Хабар було отримано з вимаганням за вчинення незаконних дій в інтересах засудженого, що виразилися в загальному заступництві на території виправної установи та незастосуванні до нього дисциплінарних заходів», — зазначено в рішенні суду.
У самій колонії судовий процес вважають дешевою показухою, яка не дає навіть мінімального уявлення про масштаби залучення до незаконних схем збагачення високопоставлених силовиків з різних відомств. А злочини, що інкримінуються начальникам, – це щоденна рутина, яка, до речі, нікуди не поділася після арешту двох вимагачів. Як і не зникли й побори з родичів за «безпеку» їхніх близьких.
Одним із основних джерел доходів, окрім регулярного збору данини, є рабська праця на виробництві в промисловій зоні колонії. Тут розгорнуто велику виробничу інфраструктуру. Колонія регулярно звітує про участь у регіональних виставках продукції та розширення виробничих потужностей. Безкоштовна робоча сила паше у швейному цеху, а також виготовляє меблі та металеві конструкції. Зарплату ніхто не вимагає, вихідних не просить. Робочі зміни часто тривають по 12 годин на день, а за невдоволення або невиконання плану є цілком реальна можливість потрапити в ШІЗО або під роздачу «активу».
Досить показовим виглядає встановлений під час прокурорської перевірки факт, що один із наближених до адміністрації ув’язнених проживав безпосередньо в кабінеті керівництва на виробничій дільниці й одноосібно контролював грошові та виробничі потоки колонії, використовуючи це становище для тиску на решту засуджених. Це добре ілюструє стан справ, коли частина арештантів, всупереч вимогам і правилам безпеки, обслуговує адміністрацію та виконує її функції. І всім начальникам «десятки» байдуже, якими знущаннями та побоями все це супроводжується, аби тільки гроші надходили.
Ще однією схемою збагачення, судячи з обережних натяків кількох родичів засуджених, є торгівля наркотиками. Неважко здогадатися, що стабільний потік «дурі» у зону контролюється на рівні, значно вищому за начальника колонії. Його завдання — час від часу надавати показники боротьби з розповсюдженням, а також не помічати ані каналів, ані схем доставки.
З 2023 року протягом певного часу в колонії активно працювали рекрутери ПВК «Вагнер», які, ймовірно, також приносили певний прибуток адміністрації за кожного в’язня, що підписав контракт. У всякому разі, доносилися глухі відгомони інформації про те, що десяткам в’язнів інспектори УФСІН гранично чітко описали перспективу: або йдіть у «Вагнера», або вас «опустять» у тюремній лікарні і взагалі закатують до інвалідності. Полонених українців начебто ця кампанія не торкнулася, але ставлення до них у той період було дуже й дуже ворожим.
Втім, як зазначалося в одному з розслідувань російських правозахисників, у колонії й раніше існували особливі стосунки до «неросіян». У локальній мережі для них навіть було створено окрему папку з назвою «неруси», і слід припустити, що при такому найменуванні нічого доброго на людей, відсортованих у цю папку в колонії, не чекало. Було б дивно очікувати іншого ставлення до українців з боку співробітників ФСІН, засліплених пропагандою та повною безкарністю.
Однак детальних подробиць поки що немає – ті, хто там перебуває, вважають за краще не розповідати про умови утримання і тим більше про переслідування з боку адміністрації, чудово розуміючи, що надмірна відвертість зараз може закінчитися для них направленням на «перевірку діагнозу» до тюремної лікарні, де чекають гвалтівники зі швабрами.
З того, що вдалося з’ясувати завдяки різним зусиллям, майже всі українці в колонії страждають від холоду та голоду, а також від відсутності медичної допомоги. Харчування в «десятці» більше схоже на помиї й взагалі не містить м’яса. Без підтримки з волі, коли ув’язненим надсилають гроші на «ларек», лише на тюремній баланді дуже швидко можна заробити дистрофію та виразку шлунку.
Опалення в колонії старе й недостатнє для нормального обігріву житлових приміщень. Взимку там відчутно холодно. У виробничих цехах опалення взагалі немає. У морозні дні там часто доводиться працювати по дванадцять годин при температурі нижче нуля. Багато ув’язнених збирають обрізки швейних виробів і роблять з них «піддевки», щоб не окоцюбитися прямо в цеху.
Медичне забезпечення, як і в більшості інших установ, схоже скоріше на ще одну форму знущань. Чекати огляду профільними фахівцями доводиться місяцями. А з доступного лікування «наразі» — лише анальгін. Від усіх хвороб. Черга до стоматолога така, що часто ув’язнені, які не витримують постійного зубного болю, просять співкамерників самостійно виривати їм зуби без будь-якої медичної підготовки. З хронічними захворюваннями в’язні намагаються взагалі не звертатися, щоб не отримати направлення до тюремної лікарні, де застосовуються свої «методи лікування».
Ну і наостанок зазначимо, що ВК-10 не вчора стала філією пекла — це свідома й послідовна політика ФСІН протягом багатьох років. У 2013 році співробітники вривалися в бараки загону, ламали меблі, топтали Біблію та іконки, аби ув’язнені «приборкали» одного скаржника, якого перед цим сильно побили наглядачі. У 2017 році прокуратура попросила виправдати колишнього начальника та двох співробітників колонії, визнаних винними в тому, що побили ув’язненого. Слідство у справі про тортури у в’язничній лікарні «дійшло висновку про існування злочинного угруповання, до якого входили «невстановлені співробітники ФСІН», а у 2026 році начальник колонії отримав термін за поодинокий епізод хабара, що є частиною давно налагодженої системи. Системи, яка саратовських силовиків більш ніж влаштовує.
Естафету майбутньої кримінальної відповідальності за знущання над українками цього року перейняв Роман Олександрович Болтунов. Двоє попередніх начальників — Владислав Зізевський та Андрій Бовкуненко, а також заступник начальника Олександр Рижкін — вже вирушили особисто пізнавати всі принади тієї системи, якій вони служили, але з іншого боку ґрат. І поки що не за тортури та побої, а лише за корупцію. Причетними до всіх жахіть і знущань є також заступник начальника з питань безпеки та оперативної роботи — Жучков Олексій Юрійович, заступник начальника з кадрових питань та виховної роботи — Котков Олексій Миколайович, а також заступник начальника з питань охорони — Гордон Олексій Валерійович.
Імена українців, які через військову агресію досі перебувають у цій колонії:
Єфімов Данило Андрійович
Холопцев Валентин Володимирович
Талавіра Віталій Васильович
Ращупкін Олег Валерійович
Матюхін Олександр Юрійович
Максимов Костянтин В’ячеславович
Летягін Георгій Алікович
Котов Сергій Анатолійович
Кучерявий Дмитро Володимирович (військовополонений)
Козлов Іван Володимирович
Заривний Олександр Григорович
Ареф’єв Сергій Олексійович
