4-ий клас. 1931 рік
Зазвичай у простих людей у сім'ях до батьків зверталися на «ви». Маруся з Павлом завжди казали батькам «ти». Батько пояснював свою позицію так: якщо навіть до Бога звертаються на «ти», то чому ж до батьків треба казати «ви»?
Новини із села. Материного батька розкуркулено (https://tyzhden.ua/kurkuli-za-shcho-radianska-vlada-ne-liubyla-pratsovytykh-ukrainskykh-hospodariv/). Забрали хату, бо крита залізом, корову та коня. Дідусь із бабусею тепер знімають кімнату.
Дідусь працює провідником на поїздах. Часто буває в Криму, привозить різну екзотику, наприклад, татарську халву у барильці. На кожний день народження він дарує Марусі шоколад та виноград.
5-ий клас. 1932 рік
Взагалі Маруся всюди ходить сама. Навіть до школи мати тільки першого вересня відвела доньку із сином, щоб дорогу показати, а далі вже самі.
І до бабусі на хутір Маруся сама електричками їздить.
Але зараз бабуся разом з онучкою сидить на вокзалі на Крушенії. Їдуть до Харкова. У Марусі якась виразка на нозі. Потрібно до лікарні.
Підходить жінка з дитиною.
— Візьміть рушника. Дайте хлібця… — жінка простягає рушника.
Бабуся висипає в руку жінки всі гроші, що є:
— Ні-ні, не треба рушника.
— Та він мені теж вже ні для чого…
Жінка понуро відходить, і дитина за нею. Рушник залишається в руках у бабусі.
У селі, де живуть родичі Марусі, тихо. Усі давно, ще з дореволюційних часів, працюють у місті. Чоловіки — найчастіше на заводі, жінки — в гостиниці покоївками. Від колгоспу не залежать. «Поїзники» лише передавали недавно, що в Глибокій хлопчик помер. Збирав нібито колоски (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%27%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BA%D1%96%D0%B2) в полі. Начальство вирішило його пристрашити, замкнули в льосі. Та забули. Коли схаменулися, пізно вже було.
Батько як завжди у відрядженні. Він від'їжджає, а продуктові картки (https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/123456789/13966/1/The_supply_crisis_and_the_card_system_in_the_USSR_in_the_late_1920%27s%20-%201930%27s..pdf)* залишає вдома. Це рятує. Але все одно важко.
Маруся з Павлом відстоюють чергу за хлібом. Продавчиня качає сумно головою: «Сьогодні п'яте, а ви вже половину місяця викупили. Як же ви, діточки, далі житиме…»
* Картки — спеціальний документ, який вводила держава у випадку нестачі, дефіциту якогось товару. Товар можна було придбати виключно при наявності картки. Карткова система на різні споживчі товари була в СРСР регулярною, починаючи з періоду “воєнного комунізму”.
Таки карток не вистачає. Виручає Торгсин (https://uamoderna.com/demontazh-pamyati/horokh-torgsyn/)*. Там мати зміняла золоті сережки (такі великі, «циганські») на кілограм манної крупи.
* Торгсин — своєрідні магазини (назва складається з перших складів слів «торговля с иностранцами» або українською — «торгівля з чужоземцями»). Існували в СРСР з 1931 до 1936 рр. З'явилися, коли в країні виник дефіцит валюти, яка була необхідна для проведення індустріалізації. Спочатку в магазинах торгівля йшла за валюту тільки з іноземцями. Але незабаром там змогли “робити покупки” і радянські громадяни. У магазинах Торгсину коштовності можна було обміняти на продукти, щоправда, за дуже невигідним курсом. Робота магазинів була направлена на «виїмку золота та валюти» у населення і направлення цих коштів на індустріалізацію. Найбільші прибутки Торгсин отримав у роки Голодомору — майже 60 % від всіх коштовностей, одержаних за весь час існування мережі. Під час голоду 1932-1933 рр. під магазином збиралися величезні черги, в яких люди відстоювали по декілька днів. Основними продовольчими товарами, які мали попит, були хліб, борошно, крупи.
У Харкові та області у 1933 р. було 54 торгівельні точки Торгсину.
Додатково про Торгзін можна почитати наступне:
1. Горох М. Золото – державі! Торгсин у радянській Україні, 1931–1936
2. Рекрут В. За дзеркальним шиком Проскурівського торгзіну (1932-1936 рр.)
3. Елена Осокина Золото для индустриализации "ТОРГСИН"
4. Марочко В.І. “Торгсин”: золота ціна життя українських селян у роки голоду (1932-1933)
5. Шуйський І. В. Всеукраїнська система Торгсин на Харківщині: створення та функціонування (1931–1936 рр.)
