Як створювати щемких персонажів? Чи обов’язково мати власний досвід, аби писати про щось? Про це, а також про плани та важливі рішення на письменницькому шляху поговорили з Юлією Карпою, письменницею, також відомою багатьом із вас під псевдонімом Yu Koi.
Тут будуть два питання, але вони, по суті, про одне. Отже, як тобі вдається робити таких щемких персонажів? І як вважаєш, що саме робить персонажа важливим для читача, чіпляє його за живе?
Я не ставлю за мету створити саме щемкого персонажа чи драматичну історію. Коли пишу, маю думки про атмосферу твору і проблеми, яких торкатимуся, однак навіть не впевнена, чим події завершаться. Саме таких героїв я несвідомо створюю і їхні історії мені важливо розповісти. Якщо раціонально аналізувати, ці персонажі — продукт мого життєвого досвіду, дитинства і юності. Це своєрідне терапевтичне письмо, моє наболіле. Щодо читачів, вони гостріше переживають за героїв у моменти, де вкладений мій особистий досвід, а надто якщо він перегукується з їхнім. Тобто важлива моя емпатія до героїв і емпатія читача, це і є ключем до близького емоційно персонажа. Однак особистий досвід — не обов’язковий компонент, чимало написаних ситуацій ніколи зі мною не траплялися, у шкірі багатьох героїв я не була й не буду. Коли уявити, наче я маю достатню експертність, щоб давати поради, то це: зібрати вдосталь інформації щодо теми (якщо пишеш про насильство, треба розуміти емоційний стан жертви, насильника, свідків, а також як працюватимуть наслідки у світі твоєї історії), пам’ятати про фізичні прояви емоцій у ключові моменти й опісля, тримати в голові (чи записаними) травми, яких набув герой. Усі шрами він несе далі, можливо, шукає шляхи їх загоїти, можливо, вони формують його майбутнє. Як у всіх живих людей. Головне — дати змогу своїм героям бути живими людьми.
Яке рішення на твоєму письменницькому шляху, на твою думку, було найважливішим за останні роки?
Якщо більше двадцяти років, то це любов до читання, майже життя в бібліотеках. Звідти мої смаки в літературі, там формувалися читацькі й письменницькі вподобання.
Якщо більше десяти років, це навчання в медичному університеті, а згодом — у академії післядипломної освіти. Я тішуся, що за фахом лікарка, що вивчила психіатрію і психологію, саме це дає змогу краще розуміти героїв і механізми світів, які описую.
Якщо два роки, це публікація Аркуші, якби друзі мене не підштовхнули до цього, мої історії би мали значно менше читачів, не було би друку книжок, а «Вавилону» й зовсім би не створила (навіть для мене несподіванкою стало те, що я пишу фентезі).
Які творчі плани на майбутнє — найближче і не тільки?
Найближчі плани — завершення публікації «Дивних» на платформі Аркуш, друк «Вавилону» (примірники книжки «Світ на дні криниці» у друкарні обіцяли надіслати в січні, якщо не затримаються через війну; «Проти волі Богів» — на етапі підготовки до друку і створення ілюстрацій) і оповідання «Не читай ці оповідки» (плануємо надсилати до друку в січні, однак беремо до уваги мінливість обставин і можливості ілюстраторки).
Віддалені плани — завершити третю й четверту частини «Вавилону», межи тим доповнювати інші світи, які пишу чи ще ношу в голові, дати змогу через мої руки з’явитися усім персонажам, які цього бажають.
Бонусом — який сучасний український твір ти би порекомендувала прочитати?
Радити твір тим, кого я не знаю, мені надзвичайно складно. Адже коли вибираю літературу сама, беру до уваги жанри, особистість автора, тригерні теми, практично не послуговуюся чужими порадами. Я рекомендую насамперед читати наше, читати тих, на кого випадково натрапили на полиці чи кого знайшли на літературній платформі, досвідчених письменників і тих, хто вперше створює. Читайте, що до душі. Це доступний кожному портал у інші світи.
Можу сказати кілька слів про книжку, яку люблю зараз, але вона ще не доступна пересічному читачеві. Ця історія відгукується емоційно, вразила мене, коли читала вперше і коли перечитую. Гостра й незвичайна, цікава мені, як і її авторка. Гадаю, я зможу порадити цю книжку своїм читачам, коли вона буде доступна, чекаю нетерпляче.
Величезне дякую Юлі, що погодилася відповісти на мої запитання ❤️Нетерпляче очікую на “Вавилон” та інші твори в паперовому форматі, це фантастична новина! Що ж стосовно останнього абзацу про книжку, на яку чекає Юля — можу тільки сказати, що я й сама надзвичайно чекаю на її вихід, і активно над цим працюю 😘
Ось тут на Аркуші ви можете знайти твори Юлії Карпи, а ось тут — її телеграм-канал.
Нагадую, що «Буревій історій» розпочав серію коротеньких інтерв’ю у форматі «Три питання — три відповіді» з письменниками, редакторами та іншими, дотичними до створення книги. Усе (або і більше), що ви хотіли та не хотіли дізнатися про життя українського письменника та те, що його оточує 🙌 Підписуйтеся, аби не пропустити цікаве!
Розповідайте в коментарях, чи сподобалося вам інтерв’ю? Чи читали твори Юлії, які ваші улюблені?
Що ще ви хотіли би дізнатися у авторки? 😉
Щиро ваша,
Олександра Буревій
