«На світі безліч таких як ти» - під шкіру проривається
«Постав переді мною хоч повну духовну протилежність собі, а я тебе навіть і не вгадаю»
Нема ж бо в тобі нічого особливого, ніщо не тішить око
Світ переность тебе постійно, але ніколи не ловить. Знаючи тебе, я не здивований
Ти ж бо навіть не пташка
Крила твої вже роками до землі цвяхами прибиті
Можеш хоч вічність кричати до тиші, рвати подоли, просити
Ти ж бо гірше кухонного рушника - об тебе навіть ноги витирати не варто, забруднишся, а потім втомишся мити
Ти ж бо навіть не «хтось»
Від тебе не повіє теплом, скільки б не обійма
Ти ж бо просто ніхто, ти навіть не особистість, навіть не цвях, не меч, не лук, не стріла
Єдине, на що ти здатна - перевалювати з місця на місце, постійно любові шука
В тебе [дідько, прокинься] навіть серця свого нема
Знаючи тебе, я не здивований
Ти ж бо займаєш занадто багато місця у просторі
Тебе [по-хорошому] було б добре трохи підрізати, вкоротити, зменшити - зробити тоншою
Думки твої нецікаві, рими не мають сенсів
Поки ти мене слухаєш, я куватиму твої мрії під себе
