Відзначай!
Цю безмежність у морі,
цю терпку сіль.
Подивися, зорі
сиплються
звідусіль:
з усіх прогалин
і всіх щілин.
Озирнешся — побачиш,
що ти один
запрошений на цей середземний бал,
один танцюєш серед дзеркал,
тільки твоя спина тримає морський хребет:
пішли навіть ті, хто нагадували тебе.
Зорі з неба вглядаються в зорі морські —
такі далекі, такі близькі —
пливуть, ковтаючи синь глибин,
і добре, що ти залишився тут один.
Вступають із хмарами й хвилями у двобій…
Уявляєш, і ті, та інші — усі тобі.
