Утред допоміг Альфреду повернути владу у Вессексі та відвоювати захоплені землі. Хоч король і не любив його, бо вважав данською нехристю, але за службу нагородив сяким-таким земельним наділом. Здавалося б, тепер Утред зможе заявити свої права на замок Беббанбург, який в нього підступно відібрав дядько. Але (спойлер) — не в цій книзі, і навіть (спойлер) не в кількох наступних.
Натомість 21-річного воїна чекають нові пригоди, нові битви, нове кохання. Мушу визнати майстерність автора, який вміло закручує коліщатка сюжету й веде читача книга за книгою. Із кількох маловідомих історичних фактів, напівзабутих легенд і відомостей про давно зруйновані фортеці, він вибудовує стрункий сюжет, де діють реальні і вигадані персонажі.
Для мене саме третя частина циклу “Саксонські хроніки” виявилася найцікавішою, бо в ній переплелися події як із бойовика, так і з пригодницького роману. Утред опиняється в руках жорстокого і скупого купця Сверрі, він змушений два роки веслувати, аж допоки на горизонті не замайорить вогник надії у вигляді загадкового багряного корабля. Як Утред і його брат по нещастю Фінан, я також намагалася вгадати, хто переслідує “Купець” та сподівалася, що він принесе героям жадану свободу.
Хто ж такі володарі півночі? Двоє з них — найбільш затяті вороги Утреда — його дядько Ельфрік та вбивця названого батька Утреда — К’яртан Жорстокий. Останній ховається за неприступним частоколом фортеці Дангольм, що стоїть на прямовисній скелі, захищеній бурхливою річкою. Лише скедугенгану, тобто мандрівній тіні, якою себе завжди уявляв Утред, під силу наблизитися до замку. Але володіння К’яртана охороняють не тільки вояки-дани, а й скажені пси-убивці, яким їхній господар згодовує ворогів.
10/10
