бентеги
вбиваються в асфальт
важкою ходою,
припадають пилом
буйних доріг
вечірнього міста,
у твоїй душі ще жевріє надія,
це не назавжди,
є місце для мрій,
і ти тримаєш їх
заради неї,
зелених очей
з відблиском літа,
і інших безліч причин,
ти б заперечила,
але не маєш чим,
а якби й знала,
не відказала б і словом,
втупила би погляд
десь поміж її руками,
якими вона так міцно тримає твої,
ти глибоко вдихаєш
холодне вологе повітря,
поруч із нею воно трохи краще,
поруч із нею воно рідне,
ти не забудеш її,
не забудеш цю ніч,
ти б їй допомогла,
якби ж знала чим,
віддала б життя
навіть кращих з людей,
полум'я мрій так і не розгорілось,
перша ж ракета
прилетіла в її дім.
