Досвід відвідування галерей завжди різний, різні формати, різне оточення, різний антураж. Твори є головним елементом, але місце, де вони виставлені, має не набагато менше значення особисто для мене – днями я намагалася відвідати виставку. Квест почався ще з моменту місцезнахождення, що розпалило мій інтерес і підвищило очікування до небес (незаслуженно, але про це потім.)
Галерея мала розказати історію про новітні технології і поєднання їх із реаліями українського села — тема цікава, погодьтесь.
На другу мою спробу знайти вхід я бачу аркуш, що повідомляє, що галерея за рогом — моєму щастю нема меж, проте у дворі церкви порожнеча. Ніякої вивіски і зазивал, просто двір. І от, бог зійшов своїм перстом вказати на підвал — звичайнісінький темний підвал із крутими сходами, із дуже приємною працівницею, що провела мене в цілковиту темряву.
Зовсім забула про основний момент, незапланований, але додавший родзинки — підвал не просто не був підлаштований під галерею (що додає іронії темі), у ньому не було світла — російський тероризм не знає меж, це вже не новина, — і фільм присвячений темі лишився в моїх невисловлених бажаннях, і виставка того, чесно, не вартувала, але пригода довкола неї вийшла відмінна.
