Ще один автор з Аркуша, який мене зацікавив своїми незвичайними, коротенькими оповіданнями. Сторінка автора на Аркуші
https://arkush.net/user/9167
Перше оповідання, яке я прочитав у Сергія було «Палітра світів»
Як на мене, це було цікаве знайомство з автором. Сюжет карколомний. Кінцівка просто підірвала мою фантазію. Чесно, не очікував такого. Дуже круто продумана історія, яка перевертає наше уявлення щодо вивчення інших світів.
«Такоцубо»
Містична історія з елементами жахів. В цьому оповіданні автор теж майстерно все продумав. Якщо ви любите історії в яких не все так, як здається, то «Такоцуба» саме то.
Хотів би найти якісь недоліки, але не знаю де шукати. Друге оповідання в саме серце.
« Дитячий садочок»
Жанр соціальна фантастика. Для мене це було знакове оповідання, тому що воно не тільки сумне, а ще й трохи філософське, тому що про вибір людини. Трохи релігійне, тому що нагадало про смертні гріхи. А ще я в ньому побачив краплі сьогодення, краплі байдужості одних людей до других. Пошук ідолів.
Прийшла думка, а що буде далі з цими дітьми. Якими вони виростуть, чи виростуть взагалі. А ще де знаходиться цей дитячий садок. Було таке відчуття, що це все гра мозку.
« Сезон дощів»
Містичне оповідання про село та людей на Київській Русі. Часи, коли старих богів вигнали, й почали шанувати нового. Але старі боги не змогли простити зради людям.
Мені подобаються такі історії. Я розумію, що Русь хрестили вогнем й мечем. Й у людей можливо в ті часи не було багато вибору. Але мені здається, що новий Бог прийшовся людям обіцянками потойбічного життя та порятунку души.
Старі Боги таких обіцянок не давали, вони дарували людям те, чого вони бажали в обмін на віру.
Питання віри дуже важке, й неоднозначне. Автор цікаво розповів історію помсти Богині Марени людям, які перестали вірити в неї, а почали поклонятися новому Богу.
Було таке відчуття, що Сергій писав цей твір з «натури», ніби він був присутнім в той час, в тому селі, коли там відбувалися жахливі події.
Трохи сатири, трохи жахливої романтики. Порушені питання людської жадоби, якоїсь недолугості. Ця ситуація нагадує мавпу з гранатою. Рване, не рване, в цьому й питання. З одного боку оповідання просте, з другого можна побачити що не Боги глечики обробляють. Що тільки людина може вирішувати, як використовувати божественний дарунок. Вищі сили тільки випробовують людину, направляють на роздоріжжя, але куди повернути вирішувати людині.
Богиня покарала всіх, але люди вмирали щасливими.
«Ловець снів»
Теж цікаве оповідання, про людину в якій оселився Бог, щоб пожити звичайним життям. Але навіть у людському тілі, Богу приходиться доглядати за Всесвітом.
« Відділ маркетингу»
Ще одне оповідання, яке привертає увагу. Головними героями виступають демони, які планують на який ще спосіб зробити з людей рабів. Алкоголь й цигарки вже не приносять тієї кількості душ, Дияволу потрібен новий план, нові раби, нові відчуття.
В цьому сюжеті автор майстерно показав, як працює вкидання у світ людей брехливої інформації, яка повинна бити в самісіньку душу людства, пробуджувати у людей бажання отримувати заборонені задоволення тощо. Демонічний маркетинг в дії. Є про що поміркувати та порівняти.
«Підкажіть, будь ласка, як тут померти?»
Сама назва оповідання вже привертає увагу. Сюжет простий. Чоловік помирає, але його свідомість переміщують у віртуальну реальність, де він отримує нове тіло та все інше чого забажає душа. Навіть можливості Бога : створювати світи, істот, закони тощо.
Але…
Письменник порушив питання людського вибору. Вічне питання життя та смерті, рівноваги. Сподобалась філософська лінія оповідання щодо халяви. Де починається кінець життя? Коли це починається? Чому так відбувається?
Фантазія в автора неймовірна. Ніби звичайні сюжети, але в кожному є якийсь напрямок, якась родзинка, яка додає сюжету неповторний смак.
Термінатор 3: Нове небо
Фантастичне оповідання на всім знайомий сюжет. Але яка подача, яке нове бачення, хоч кіно роби. Навіть не гірше оригінальних сюжетів. Я з великим задоволенням занурився у світ термінаторів, «скайнет», Джона Коннора. Неймовірно. Автор цікаво закрутив свою сюжетну лінію, додав трохи нового бачення проблеми, краплину нових персонажів, трохи екшена, неочікувану кінцівку й вийшов крутий фантастичний трилер.
Недописаний роман.
Цей твір фантастично-філософський. Він порушує питання філософії буття, штучності нашого світу, долі, яка дається людям ще до народження.
Автор неймовірно провів паралелі між світом, що придумує письменник й світом в якому ми живемо. Сподобалось, як автор розкрив свій задум, щодо життя світу книги після її написання. Що життя продовжується, герої живуть далі у своєму штучному світі. Сам світ, який створив письменник живе своїм життям без втручання автора.
Й можливо, хтось, кого ми називаємо вищою силою, теж пише свій роман про наш світ, де ми звичайні книжкові персонажі. Й коли книга буде написана, наш світ продовжить своє існування далі…
Найбільший жах фантаста.
Теж цікаве оповідання на кшталт, а що буде, коли фантазії автора втіляться у справжнє життя й до чого це може привести.
Гра зі сновидіннями.
Сумне оповідання про життя дівчинки, яка вигадала собі уявного друга. Все почалося з дитячих кошмарів й переросло у можливість мозку створювати у сні та наяву світ, у якому дівчинка хотіла б жити. Автор порушує питання домашнього насильства, алкоголізму батьків, важкого життя дітей у таких сім’ях.
Але автор залишив краплю надії, іскорку щастя, не дивлячись на сумний кінець. Є про що задуматися…
Его
Ідея в оповідання цікава, й не погано втілена. Наші внутрішні демони через призму соціальної фантастики. Мені сподобалось, як автор провів свою ідею до самісінького кінця, де й розкрив секрет оповідання. Порушені питання самопізнання. Ще плюс за інтригу. Фантазія про 4 сезони життя. Ніколи не знаєш коли твої внутрішні демони виповзуть з тебе і як твоє істинне «я» буде на це реагувати.
З мінусів, знайшов таки один жирненький. Слово «космоліт» Я не великий знавець мови, але мені здається що тут щось не те. Ріже слух.
У підсумку, щодо творчості Сергія Василюка: Автор цікавий своєю фантазією, чудовими ідеями та реалізацією. Питання, що порушує автор у своїх творах актуальні, читачу є про що поміркувати, не тільки у масштабах соціуму, а ще й звернути увагу на своє внутрішнє я.
З мінусів: Можливо є слова, які ріжуть слух, чи падають в око. Іноді я відчував трохи безбарвності у стилі написання, якоїсь сухості.
Але для мене, для того хто почав читати українською лише у 2022 оповідання Сергія, це космос. Я був у захваті. Буду й далі слідкувати за творчістю письменника.
А ви читали щось з творчості Сергія Василюка ? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук,� LiveJournal,�� Telegram,�� Twitter,�� Tumblr,�� Крок вперед! �Instagram� Аркуш
������������������������� ************************************************
Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 99%
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************
#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба #Сергій_Василюк #відгукнакнигу #письменникиАркушу #українські_письменники #фантастичні_оповідання #блог_про_книги #книжкове_суспільство #блог_українською #читаюукраїнськихавторів
*********************************************************
