Останнім часом погано себе почуваю. В принципі нічого нового, але починає проявлятися побутова недбалість. Багато чого дратує. Бракує сил.
Одне щастя, що потрохи почав малювати у комфортному для себе темпі. Мені у цій сфері не вистачає підтримки насправді, проте з моїм поточним станом та бажанням ізолюватися – де ж її брати?
Довелося вчора визнати, що сумую за людиною, поряд з якою мені було спокійно та комфортно. Проте самій людині я не потрібен і про це дали знати так чи інакше.
Що ж, звучить так, ніби вже дійсно пора до психіатра. Бо мене гнітить абсолютно все, що тільки може. Тому немає відчуття сенсовності та наповненості.
Добивають ще новини та медіа-простір. Нещодавно згадував як воно було раніше. Хоч би там як, раніше все було теж далеко не ідеально. Але, звісно, хотілося б повернутися у мирні та безтурботні часі.
Думаю, що левова частка проблем зараз систематичне безсоння та не дуже нормальне харчування + сидіння в чотирьох стінах.
Трохи загострилась тривожність, тож прогулянки некомфортні. В рідному місті до війни точно знав, куди можу сходити, щоб понюхати траву. А зараз треба цілеспрямовано то все шукати, організовувати та бороти себе, в першу чергу. Сил немає, повторюсь.