Друкарня від WE.UA

Я буду жити доти, доки моя душа цього бажає…(вірш)

Я буду жити доти, доки моя душа цього бажає,

Наразі вона творить і жить жадає.

Душа моя хоче кохати і коханою бути,

Вона хоче все добре пам'ятати, а погане хоче забути.

Куди ж вона піде після моєї смерті?

Чи зі мною вона буде, коли моє тіло будуть дерти?

Чи підніметься вона на небеса до Бога?

Чи до пекла буде моїй душі дорога?

Можливо, вона хоче блукати стежинами мрій.

Можливо, вона помре зі мною на землі сирій.

Можливо, вона буде сповнювати інші душі надією.

Можливо, вона буде плисти за печалі течією.

А поки жити моя хоче душа,

То буду сидіти й писати вірша.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Амофелія
Амофелія@amof.eliya we.ua/amof.eliya

1Довгочити
59Прочитання
3Підписники
Підтримати
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Мріє, не тікай!(вірш)

    Мріє, тільки не тікай від мене!

    Теми цього довгочиту:

    Вірш

Це також може зацікавити:

  • Тяжке життя дивану

    Ми тільки років 300 тому почали активно думати про оточуючих людей, медицину, лікувати один одного, покращувати психічне здоров’я. Нещодавно почали піклуватись про тварин і це вже вважалось величезним прогресом.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво
  • 3

    У моєму маленькому містечку три будинки та один магазин. Містечко стоїть у зимовому полі, кільцем загнане великими деревами. Немає заводів, немає підприємств. Але мешканців завжди більше, ніж домівок.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Тяжке життя дивану

    Ми тільки років 300 тому почали активно думати про оточуючих людей, медицину, лікувати один одного, покращувати психічне здоров’я. Нещодавно почали піклуватись про тварин і це вже вважалось величезним прогресом.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво
  • 3

    У моєму маленькому містечку три будинки та один магазин. Містечко стоїть у зимовому полі, кільцем загнане великими деревами. Немає заводів, немає підприємств. Але мешканців завжди більше, ніж домівок.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво