Я егоїст.

Я егоїст. Я це зрозумів, коли ще був маленьким. Я не буду казати, що це через виховання або якісь травми. Я не бачу нікого, крім себе і своїх потреб, і це дуже шкодить моєму життю. Я бачу в людях якусь вигоду або те, що мені в них потрібно. У мене немає людини, яку я можу назвати другом. По-перше, я від всіх відчуваю підвох, і мені потрібні конкретні цілі. У мене були друзі з дитинства, я їх використовував, як і вони мене. Я до цього звик, я не можу більше по-іншому. Стидно мені за це, ні. Але шкодить тому, що це банальна самотність. Але до неї можна звикнути. Інколи просто хочеться, щоб тебе хтось вислухав, але на більше я не в змозі довіритись і т.д.