Я довго не наважувався написати, але, мабуть, вже не можу мовчати.
Після Естонії я повернувся в Україну і підписав контракт. Зараз у мене зовсім інше життя, але навіть тут, у прифронтовому місті, я часто думаю про тебе.
Часто згадую Київ і той час, коли ми разом працювали в магазині. Пам’ятаю, як ми гуляли у Відрадному парку, як після роботи сиділи на лавочці і могли говорити про все на світі. Тоді це здавалося звичайним, а зараз я розумію, наскільки це було для мене важливо.
Я хочу бути чесним: здається, я досі тебе кохаю. Можливо, не до кінця усвідомлював це тоді, але зараз розумію.
Я не чекаю від тебе нічого і не хочу тиснути. Просто хотів, щоб ти це знала. І якщо колись ти захочеш поговорити або побачитися — я буду дуже радий.
Якщо ні — я зрозумію.
