“Я його пробачила / я її пробачив. Будемо жити далі. Ми живемо далі.”
Чи хороша ця історія, коли мова йде про зраду?
Ні, не хороша.
Чому?
Тому що тільки прощення недостатньо.
Якщо пара не обговорила між собою чесно і відверто, як вони опинилися в цій ситуації.
Що до цього призвело.
Не розібралися і не зрозуміли причини, які й зумовили появу іншої людини (тим більше, якщо стосунки на стороні тривали довго). То прощення і каяття не буде мати значення. Цього мало.
Крім того, у більшості випадків ситуація повториться.
Бо ж не було знайдено причини, не було досягнуто домовленостей, не було вироблено стратегії по подоланню цієї кризи... Проблеми у стосунках як були, так і залишилися.
Ми просимо пробачення, а далі має йти, зокрема: що я можу зробити, щоб загладити свою провину? Як я можу компенсувати тобі це?
А ще: як я сам/сама зрозумію, що дійсно готова/ий йти далі. Бути з цією людиною.
Чи можу я себе самого/саму вибачити?
Це величезна внутрішня робота.
Але ті, хто зміг подолати цю кризу, вибудовують дуже міцні і гармонійні стосунки.
Серед моїх клієнтів були ті, хто розповів, а потім шкодував.
Ті, хто сказав «вибачаю» і за роки так і не зміг прийняти, рана стала ще більшою.
Ті, хто приховав, сподіваючись, що все само собою налагодиться...
Проблемі у стосунках були, є і будуть.
Відповідальність за них – на двох.
А от зрада – це коли один із партнерів вирішує саме таким чином вирішити проблему у стосунках.
Ми всі дуже різні. У наших вчинків є причини. І ми відповідаємо за наслідки наших рішень. Діями, а не тільки словами каяття.
І саме у цьому випадку може знадобиться багато часу, щоб повернути довіру.
