Про подкаст Dr. Becky Kennedy та Huberman, тема стосунків з дітьми (та і просто з людьми). Якщо маєте 2 години часу — щиро раджу. Для цього допису відібрав декілька важливих ідей.
Межі.
Межі необхідні, але є один нюанс: «Rules without relationship leads to rebellion».
Межі без розуміння усвідомлення потреби в них призводять до супротиву. З правилами ти або будуєш диктатуру, «формуєш малєнького чєловєка», який ні на що не впливає, або ж безкінечно над ними працюєш, пробуєш рівноправно будувати і формувати межі, щоб людина (так-так, не дитина) їх відчула та погодилась. Друге складніше, але це про стосунки і сильну людину.
Ми ці речі в родині проходили (мо), це складно. Здається, що домовився, а воно чомусь ламається. Знову починаєш «складні» розмови і пошуки.
«Чому ми віримо, що якщо хтось нас не слухається (чи порушує наш кордон) — дає нам право агресувати на людину?»
Люди не ідеальні і не в білому пальто, Dr. Becky буквально вербалізує своїм дітям фразу «it's never your fault when I’m yelling». Це дозволяє дітям розуміти, що з ними все ок.
Якщо ж навпаки, дитина свариться, то є ще одна ідея:
діти хороші, але їм буває погано («You’re a good kid, but having a bad time»).
Усвідомивши це мені стало в рази легше проживати поганий настрій своєї дитини. В ці моменти слова дитини це репрезентація її страхів. Наприклад,
«Вийди звідси» = я тебе найбільше потребую прямо зараз.
Якщо дитині погано, плаче або свариться, то найгірше, що можна зробити — це розвернутися і піти. Для дитини це означає, що ця емоція неправильна, адже лідер не може помилятися.
Реакції.
Через реакції найближчих дитина пробує зрозуміти чи має право на існування. Чи має право діяти, думати, говорити. Чи цінна вона. Dr. Becky називає це «feel real». Ця перевірка на справжність стається не тоді, коли ми класно проводимо час, а під час кризи.
Типові деструктивні стратегії поведінки найближчих в моменти кризи:
«та нічо страшного» = ми не віримо, що тобі зараз погано.
«на цукерку» або «ти чого розкричався». Винагорода або покарання за емоції будує абсолютно хибні зв’язки (напр., емоції мають або винагороджуватися, або каратися).
ігнор, який демонструє знецінення емоцій.
Ми дістались ключової ідеї. Dr. Becky називає продуктивною реакцією: повірити людині, що їй зараз погано.
«If you want to make your kids feel real — say I Believe You»
Не розказувати, що робити, як себе почувати, а визнати право на емоцію, повірити, сподіватися. «Hold hope that my kid can cope that emotion». Cамому повірити, що дитина здатна справитися. Складно, правда?
«My leader can not be bad, so that’s why I’m bad, that’s why I should adapt and blame myself».
Наша біль від того, що комусь погано рефлекторно штовхає нас якоюсь з реакцій «виправити ситуацію». Але так ми не лишаємо шансу людині навчитися проживати складні емоції. Не уникати, не знецінювати, не задобрювати їх, а проживати з усім спектром емоцій.
