Нещодавно я прочитав книгу «Мистецтво навчати», яку купив, адже давно роздумовую про підхід до освіти, а мій Антон Антонович якраз пішов в перший клас цього року. В ній зібрано всі, здавалось би, очевидні проблеми, але, які всі ми приймаємо як данність.
В статті я зібрав факти, ключові ідеї з книги та доповнив своєю рефлексією.
«Лекція — це процес, під час якого нотатки викладача переносяться до конспекту студента, оминаючи мізки як першого, так і другого»
Нульовий пацієнт. Або звідки все почалося
Ми по інерції навчаємо тим навичкам, які були потрібні в період становлення промисловості, адже всі системи освіти базуються на принципах закладених в 1893 році. Почну із задач та інструментів, обраних тоді.
На мою думку у системи освіти є 2 стратегічних завдання:
для країни: підготувати грунт для подальшого зростання / розвитку економіки
для людини: допомогти розібратися, як жити і, що робити далі, коли будеш відповідати сам за себе
Коли систему створювали, то було зрозуміло, чому саме така система потрібна. Задача була підготувати ефективних працівників для виробництв. І було наче ж все нормально — людині добре, бо зрозуміло, що робити, а країні ефективні працівники.
Як на мене, із завданнями освіти все ок і зараз. Але, варіативність вибору, чим займатися для людини збільшилась, а розвиток економіки уже не так залежить від ефективної роботи на заводі.
Що було важливо раніше?
вчасно приходити,
вкластися в норматив,
відсижувати скільки треба годин,
пам’ятати правильний порядок дій,
знати формули і вміти рахувати з листочком і ручкою,
вміти каліграфічно писати, щоб будь-хто зміг прочитати, бо це був основний спосіб комунікацій.
В результаті, якщо дивитися на сучасний світ, отримуємо людину-калькулятора-вікіпедію-виконавця типових завдань зі знаннями, що є у всіх.
Що важливо зараз?
Незважаючи на те, що цілі освітньої системи цілком могли залишитися тими самими, але зараз це скоріше карго-культ.
Чому? Критерії оцінювання добре/погано залишилсь, підхід залишився, а світ змінився.
Зараз немає потреби забороняти користуватися смартфонами і калькуляторами, чи заучувати щось, адже вся інформація, формули, розрахунки — завжди у твоїй кишені, а якщо десь є “правильна послідовність дій”, то її рано чи пізно автоматизують.
Все починається з оцінювання
Ні, не подумайте, тут не про те, що оцінювання не потрібне. Хоча…
Проблема в тому, що під оцінювання учнів підлаштовано все інше: що потрібно вивчити, що потрібно вміти робити, яку премію і за що отримає викладач, що буде написано в книгах, які правила будуть в школі.
Адже хороші оцінки = хороший учень = наче б то, виконуємо завдання для економіки і допомагаєм людині.
Давайте згадаємо, що таке хороший учень на прикладі оцінювання базових наук (до речі, в книзі більше прикладів):
Історія:
знання хронології, особистостей та їхньої біографії,
знання конкретних дат,
знання історичних фактів.
Математика і фізика:
знання формул і визначень,
швидкість виконання завдань,
правильна послідовність виконання математичних завдань.
Мова:
вміння розбірливо писати / каліграфія,
граматика і орфографія,
словниковий запас,
швидкість читання і здатність запам’ятовувати.
Ці критерії дууууже зрозумілі, і завдяки тому зрозуміло, кому ставити 12, кому 8, а кому 5 балів, адже це можна оцифрувати.
Адже потім і в університет треба якось розділити учнів: зрозуміти в кого краще виходить запам’ятовувати формули, а в кого каліграфічно писати, адже це впливає на майбутню професію. Ой, чи ні?
Чи, можливо, рівень доходу, щастя має пряму залежність від оцінок в школі? Не повірите, навіть в США — ні.
І виходить так, що 12 балів у того, хто найшвидше виконав завдання в правильній послідовності і знав формули напам’ять.
Та й так простіше жити батькам, бо коли є проста схема: заучив формули і дати -> здав екзамен і отримав гарні оцінки -> гарний учень = все буде добре в дорослому житті. А, чи буде?
А у того, хто зробив не такі, як треба, висновки з твору, не буде 12 балів. І можна зрозуміти викладачів, бо у них немає способу оцінки творчого підходу і власної думки. Але тоді питання — а як тоді дитині навчитися думати?
Зараз багато хто сказав би, так це зрозуміло, що зараз це мало пов’язано. Але, чому тоді ми досі всі разом покладаємося на схем школа — універ — безодня ? :)
Я часто зустрічаю, що це в Україні освіта погана. Але, нагадаю, це рефлексія на книгу про середню і вищу освіту в США.
Цікаві факти
Творчість убивається з дитинства
2. Навіть в найкрутіших вузах США життя з навчанням не дуже корелює :)
3. (не знайшов де це в книзі) Провели експеримент зі студентами Гарварду. Все було просто, на четвертому курсі їм дали завдання, які були на екзаменах на третьому курсі. Лише ~10% змогли відповісти на такому ж рівні, решта все забули.
Навіть, коли скоротили період повторної перевірки, якщо не помиляюся, до 1 місяця, то згадало чи 20% чи 30%. Механіка завчив на екзамен → забув працює скрізь.
Звісно, це дозволить пройти на наступний курс. Питання тільки навіщо?
Закінчуємо зраду, давайте про майбутнє
А що, якщо ми приберемо оцінювання завченого матеріалу, а в кожному предметі буде творче або аналітичне завдання, яке допоможе нам навчитися створювати щось нове чи критично мислити? Звісно, з’являється запитання, як це оцінити. Але who cares до тих оцінок?
А що, якщо оцінювати нас буде потенційний роботодавець чи інвестор за нашим випускним проєктом з тої теми, яка нам цікава, а не за оцінками від вчителів? І оцінкою буде не 1–5–12, а чи візьму тебе на роботу чи ні, або ж проінвестую в твою ідею чи ні?
Як в такому разі може трансформуватися завдання для предметів в школі?
Історія
було:
знати хронологію,
знати конкретні дати,
знати фактів.
стало:
вміти шукати інформацію,
перевіряти першоджерела,
критично оцінювати і вміти проводити паралелі та пов’язувати події.
Математика і фізика
було:
знання формул і визначень,
швидкість виконання завдань,
«правильна» послідовність виконання математичних завдань.
стало:
формулювати гіпотези і проводити експерименти,
виявляти закономірності,
досліджувати та презентувати результати досліджень,
декомпозувати задачі.
Англійська мова
було:
розбірливо писати,
граматика і орфографія,
словниковий запас,
читання.
стало:
аналізувати,
формулювати і презентувати ідеї та захищати свою точку зору,
вести дискусію і ставити запитання
Мова/письмо
було:
почерк і навички писати від руки.
стало:
говорити вільно,
розуміти культурні особливості,
вміти взаємодіяти з іншими.
І все це без топорної і непотрібної шкали 1–6–12 балів, виконання творчих завдань на швидкість, без простих відповідей «правильно / не правильно».
Але, замість з того, з портфоліо ідей та проєктів від учнів (і то, за бажання), які потім зможе оцінити потенційний роботодавець (або й навіть у нього можна не запитувати, а одразу працювати над своєю справою).
А до того моменту — навіщо і кому потрібна та оцінка в школі чи універі?
Деякі нові універсальні навички
фінансова грамотність. Базова навичка для всіх дітей та студентів, щоб не страждати від кредитів; не думати, що страховки для слабаків; вміти оцінювати альтернативи з точки зору цінності і ціни.
управління проєктами. Людину чекає багато проєктів в житті, тому вміти осягнути і розпланувати, як досягти бажаного — універсальна навичка.
ухвалення рішень та пошук вирішення проблем. Зробити зважене, доцільне рішення зараз не може і багато дорослих, але цього теж можна вчитися.
взаємодія і співпраця.
використання технологій для своїх задач.
Окей, то, як це можна узагальнити?
Економіка стане конкурентоспроможною, коли ми перестанемо вчити дітей конкурувати з калькулятором.
Давайте, хоча б, користуватися калькуляторами на екзаменах, а конкурувати будемо в створенні нового та критичному мисленні.
Я вірю в підхід до освіти, коли даються не теоретично-універсальні знання, а навички. Допомагаємо навчитися думати, а не мати прості відповіді.
Вивчати не всі визначні дати в історії, а вміти шукати істину, закономірності всіма доступними способами. Не знати формули, а вміти знайти рішення будь-яким способом, поставити експеримент і зробити висновок. А формулу можна загуглити.
І то, тільки за умови, що це дитині цікаво, адже, якщо ні, вона все одно це забуде. Згадаймо себе.
Мій досвід та підхід
Школа. В Україні дозволено домашнє навчання або ж навчання в альтернативних освітніх закладах.
Я все ще не знаю, як це працюватиме, як краще, але довіряю школі Майбутні. Чому демократична школа? це безпечне середовище для дитини, де можна дослідити, що тобі цікаво і не цікаво, вибрати чим займатися, не напоротися на оцінки і порівняння. А можна і нічого не робити :)
Уявіть, там можна за день не сходити ні разу на майстерку (урок), якщо не хочеться. Можна навіть цілий день просидіти в телефоні.
І це за гроші.
Типові заперечення (в тому числі і мої власні):
дитина не вмітиме рахувати без програми навчання по математиці. Я мав цей страх, ми з дитиною ввели поняття кишенькових грошей, щоб не ми йому купували солодощі, а він сам вчився розпоряджатися грошами на солодощі та іграшки. Таким чином він доволі швидко навчився рахувати двозначні цифри і в голові, і на калькуляторі, іноді навіть прості тризначні вдається.
дитина не знатиме англійської. Як тільки перейшли на англомовний Minecraft в Youtube (бо рос ми вже не дивимся), то чисто з цікавості він розпитував, що яке слово значить і зараз навіть говорить реченнями. Так, він не знає про академічний спосіб формулювання речень. Але він вміє говорити те, що йому треба вміти говорити та розуміти, а не I go to school by bus.
дитина не вмітиме писати. Бабуся недавно сказала, що дитина жахливо пише. Але, якщо мислити критично, чи потрібно каліграфічно писати у світі, коли у всіх є смартфон? Більше того, навичка письма теж може стати повністю непотрібною, адже є голосовий набір і голосові повідомлення. А я, зі свого боку, навіть не можу пояснити Антону (і собі теж) навіщо йому вміти писати (окрім як листа Святому Миколаю).
Далі, якщо дитина скаже, що хоче вступати у ВУЗ — завжди можна здати екстерном всі екзамени. Але чи потрібно і чи захоче?
Чи можливо, в 10 класі він буде на якомусь Upwork виконувати завдання з відеомонтажу і йому буде по кайфу?
Чи можливо він закінчить Projector на якомусь спеціалітеті, де дають прикладні знання, а все решта із загальної програми вивчить по Youtube, коли буде цікаво? (я, наприклад, прогуляв весь курс історії, а зараз стало цікаво і вивчаю те, що цікаво, в Youtube)
Я вірю, що пропустивши непотрібні знання та навички, полюбивши навчання без примусу і вивчаючи те, що цікаво, ми отримаємо в суспільстві значно щасливіших і успішніших 17-річних, які розумітимуть світ краще, ніж ми в 30 чи 40.
Ще у мене є Instagram. Завітайте на сайт нашої агенції Once там є нереально красиві і розумні роботи нашої команди.
