Подорож в тисячу лі починається з першого кроку. Мені здається, що саме це я зараз і роблю - починаю свій шлях.
Мені завжди хотілося писати, ділитись думками, досвідом. Свій перший щоденник почала вести ще у 15. Як зараз, пам'ятаю, яким він був на вигляд: червонястий зошит з голубою серединою. Там було все: і сварки з подружками, перший поцілунок, перший секс.
З часом звичка про все писати здавалась мені дивною і я закинула ведення щоденника. Проте, щоденник не закинув мене. Повернулася до нього вже після народження сина і продовжую по нині.
Років 6 тому почала цікавитись темою виготовлення мила та косметики. І тут у мене було ціле неоране поле для розмаху думки, оскільки я писала пости на фейсбуці з детальним описом своїх продуктів.
Окрім того, постійно цікавилась темою психології та структури людської психіки, її процесів, когнітивних помилок в мисленні та як цього всього позбутися. Так, дитячі травми, не дуже якісні стосунки з батьками, та й із собою, повна каша в голові після пологів - коктейлик ще той хочу я вам сказати.
Які б події не відбувались у моєму житті, бажання писати та виготовляти щось своїми руками не полишало мене. Це дає мені відчуття спокою та певним чином структурує думки, змінює стани, однозначно, на кращі. То моя оаза, де почуваюся в безпеці, нормальною, не критичною до себе. Це робить мене мною.
Зовсім нещодавно дізналась про Друкарню і, якось одразу, захотілося до цієї спільноти, сподіваюсь, однодумців. Я тут задля досвіду. Я тут задля здобуття навичок писати, висловлювати свої думки, доносити їх до інших людей. Найбільшим задоволенням буде відгук моїх думок у серцях інших людей.
