Сьогоднішні виклики часто розмежовують людей. Буває і між рідними виникає непорозуміння, люди опиняються по різним сторонам барикад. Який шлях я вибрала для себе?
Я тихо, але вірно слідую за собою, роблю свої справи.
В моєму оточенні є близькі люди, чиї сьогоднішні громадянські позиції я не розділяю. Але я мовчу. Ми говоримо про буденне, про те, що зближує. Я продовжую робити їм добро, але прохожу осторонь від тем, які нас можуть віддалити.
Задача жінки - Оберігати дітей, дім, своє, а не воювати. Я це й роблю.
Для мене патріотизм в тому, щоби цінувати своє краще, і себе, своє - робити кращим.
Перефразовуючи класика: “Чужому навчаймось, але своє краще зберігаємо і цінуємо “.
Я не видаляю друзів у соц мережах, хоча душа часто плаче, коли пролистую сторінку.
Я за освітою український філолог, в побуті спілкуюсь як українською, так і російською. Часто навіть не помічаю, на якій мові розмовляю, якою думаю.
У своєму повсякденні я міксую традиції і новаторство, це стосується і виховання дітей, і самоосвіти, і побуту, і спілкування. Ми живемо в час перемін і потрібно бути гнучкими, щоби вижити і зберегти своїх, себе, своє.
В нас всіх різні життєві позиції, особистісні і суспільні, але Вірю в Перемогу Мудрості, Добра і Світла, адже так багато світлих Людей у всіх куточках світу!
