Чіно Морено (вокаліст Deftones) і Шон Лопес (гітарист групи Far) познайомились ще в дитинстві, коли їхні групи репетирували в сусідніх приміщеннях. Одного дня хлопці запросили до себе Чака Дума (басиста) і 2011 року сформували колектив з горе-назвою для друкованих видань — ††† (Crosses). Її придумав Чіно, адже він захоплювався релігійним мистецтвом і містикою, але вони не релігійна чи сатаністська група і не «witch house band» (це слова самого Чіно).
При цьому witch house — один зі стилів, в якому хлопці писали музику. Є ще нотки dark wave, dark pop, dream pop і electronic rock. Ніде правди діти, на таку музику в публіки не було запиту. Група наче існувала поза музичною індустрією та її умовностями. Морено описує їхню музику як «щось таке мінімальне й спокійне, те, що я люблю слухати, коли не кричу у своїй голові».
Хлопці кликали колег з інших колективів для запису, серед яких були Дафф Маккаган (Velvet Revolver), Кріс Робін (Far) і Діно Кампанелла (Dredg). Вони просиджували у студії по 4 години і зрештою записали близько 16 пісень для релізу цілої серії мініальбомів.
Відтак, 2 серпня 2011 року з'явилось дебютне EP. Потому вийшла пісня «The Years», яка засвітилась у грі «Batman: Arkham City». Далі друге EP, випущене 24 січня 2012 року. Спершу вони безплатно роздавали свою музику. Відігравали концерти на фестивалях «Lollapalooza» та «Quilmes». А потім стали продавати вінілові пластинки пісень «Option» та «Telepathy» (остання, до речі, з‘являється як саундтрек у грі «Need for Speed: Most Wanted»).
Вони ще записали ремікс на пісню «Dragula» групи Rob Zombie. Але до релізу третього EP руки все ніяк не доходили. Чіно то записував альбом «Koi No Yokan», то займався групою Palms.
Тим не менш, у 2013 році ††† (Crosses) підписує контракт з лейблом «Sumerian Records», а вже в жовтні анонсує вихід альбому (сформований з попередніх EP + нових пісень «The Epilogue» та «Bitches Brew»). Власне на цьому все затихло.
Поки Морено відігравав у турі, Шон і Чак повернулись до студії, де все пішло шкереберть. Шон називає це «внутрішнім згорянням». Направду ж вони мали «творчі розбіжності». Чак волів записувати живі інструменти, а Шон схилявся до електронного звучання. Чіно залишався посередині. На цьому підґрунті утворився конфлікт, який суперечив усьому, чим спочатку був ††† (Crosses). Це поставило під сумнів існування колективу.
«Це завжди був проєкт, в якому ми творимо й розважаємось без зайвих думок і стресу. Все більш-менш робиться з любов'ю. Але коли вони не могли домовитися, ця любов почала згасати. Тож на той момент все якось затихло, і ми почали працювати над іншими речами», – розповів Чіно.
«Ми [Чіно і Шон], ймовірно, познайомились в підлітковому віці. У нас завжди були стосунки поза музикою і всередині музики. Ми пережили злети і падіння, працюючи над багатьма альбомами, особливо над «Saturday Night Wrist», який Шон продюсував з нами після того, як ми змінили чотирьох або п'ятьох продюсерів. Це був божевільний період», — згадує Чіно.
Тож для Шона не було чимось незвичайним їздити до Орегону, щоб побачитися з другом дитинства, аби просто повисіти разом. І якось так вийшло, що вони повернулись до запису музики, тільки вже без Чака. «Мені було трохи шкода його», — казав Чіно. А щоб потім знову не шкодувати і зберегти дружні стосунки, Чіно і Шон створили певні правила.
«Ми довго розмовляли про те, як взаємодіємо один з одним. Щось на зразок: «ну, це весело і круто, але для того, аби в майбутньому все не переросло в щось таке, що не приносить задоволення або негативно впливає на нашу дружбу, скажи, що тебе в мені дратує?». Це був дуже зрілий, здоровий спосіб повернутися до спільного проєкту. І це якось поглибило нашу дружбу. Ми навіть повернулися до альбому «Saturday Night Wrist». Ми пережили час, коли не розмовляли один з одним. Цей запис («Saturday Night Wrist» себто) був виснажливим для нас обох. З того часу, коли щось подібне виникає, ми одразу говоримо про це і розв'язуємо питання», — каже вокаліст Deftones.
Отже, вони випускають кавери на Cause & Effect і Q Lazzarus (пісні «The Beginning of the End» і «Goodbye Horses»). Хлопці хотіли повторити ідею як з дебютним альбомом ††† (Crosses), тобто випустити великий реліз окремими мініальбомами.
Тому далі вийшов ЕР �PERMANENT.RADIANT�. Однак сталося не так, як гадалося. Вони наробили більше пісень, ніж потрібно.
«Мені подобається писати альбоми. Це була ера, в якій я виріс. До того, як музика стала орієнтованою на сингли, більше йшлося саме про альбоми. Я виріс, слухаючи альбоми. Це щось зовсім інше. Щось масштабніше. Тому, як тільки ми прийшли з таким настроєм, все сталося досить швидко», — каже Чіно.
Отже, �Goodnight, God Bless, I Love You, Delete� — їхній другий альбом. Назва його походить з дитинства Морено, коли він говорив своїм батькам, братам і сестрам «На добраніч, благослови вас Господь, я люблю вас» (Goodnight, Godbless, I Love U). Додаючи сюди «Delete», співак ніби переносить нас у майбутнє. Як він пояснює, це «ніби ви тільки-но щось написали і на цьому кінець. Ви закриваєте ноутбук».
Записаний протягом чотирьох років, цей альбом відрізняється від всього іншого. Це не знімок часу, проведеного в студії. Це скорше карта їхньої подорожі в часі. Моментами альбом повторюється, але не тому, що він безідейний. Якраз навпаки, в цьому й весь сенс. Чіно спершу ставить собі питання стосовно того, що сталось багато років тому, а потім відповідає на нього. Так, ніби в одних піснях він блукає лабіринтом, а в інших — знаходить з нього вихід.
