Замість того, щоб вступати в затяжні дискусії з метою домогтися поступок від Росії, президент США Дональд Трамп, схоже, налаштований дати Кремлю все, що він захоче, аби припинити війну в Україні. Але нагородження агресора і покарання жертви означатиме закладення фундаменту для наступної війни.
ЛОНДОН - Наприкінці Першої світової війни Джон Мейнард Кейнс був у складі британської делегації на Паризькій мирній конференції, де переможці-союзники диктували умови миру переможеним Центральним державам. Він повернувся з конференції засмученим. Як він згодом написав у книзі «Економічні наслідки миру», зосередженість делегатів на короткострокових політичних міркуваннях, включно з бажанням «покарати» Німеччину за її агресію, коштуватиме довгостроковій соціальній та політичній стабільності в Європі. Це застереження варто пам'ятати і сьогодні.
Застереження Кейнса 1919 року виявилося пророчим. Жоден з лідерів трьох союзних держав не протримався на посаді більше трьох років після підписання Версальського договору. Протягом наступного десятиліття Німеччина зіткнулася з посиленням нестабільності, гіперінфляція перейшла в депресію, а уряди, що змінювали один одного, намагалися виконати обтяжливі умови договору. Різке падіння добробуту разом із втратою віри в свій уряд розпалювали народний гнів і сприяли приходу до влади Адольфа Гітлера. Результатом став найсмертоносніший конфлікт в історії людства.
Адміністрація президента США Дональда Трампа, схоже, готова припуститися подібної помилки, ведучи переговори щодо угоди про припинення війни в Україні - тільки цього разу покараною буде жертва, а не агресор. Надання значної військової та фінансової допомоги Україні, а також її ключова роль в НАТО, яка має гарантувати безпеку Європи, дає Сполученим Штатам достатньо важелів для того, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів. Але замість того, щоб брати участь у тривалих дискусіях, спрямованих на отримання поступок від президента Росії Владіміра Путіна, Трамп, схоже, вирішив піти шляхом найменшого опору: дати Путіну все, що він хоче.
Це може включати, ймовірно, угоду про те, щоб Україна не вступала до НАТО, і, можливо, навіть згортання гарантій безпеки для країн Балтії. Це також передбачає послаблення економічних санкцій як своєрідного пряника, спрямованого на «гарантування» миру в Україні. Але це може мати протилежний ефект: сприяючи російському переозброєнню, відкат санкцій може прискорити повернення країни до агресії та дезорганізації.
Для Трампа це проблема Європи. Світ перерозподіляється на сфери впливу, тому європейським демократіям - включно з фрагментованим Європейським Союзом - доведеться конкурувати з Росією за регіональне лідерство. І, по суті, будь-яка постконфліктна миротворча операція буде складатися лише з європейських військ. Але ця логіка так само глибоко хибна, як і Версальський договір, і, ймовірно, матиме такі ж катастрофічні наслідки, починаючи з руйнування суверенітету України і дестабілізації Європи.Для України відступ США за високі стіни порядку денного Трампа «Америка понад усе» означатиме неминучу загибель. Росії, можливо, навіть не доведеться вдаватися до військових дій, щоб поставити країну під свій фактичний контроль; лише дезінформаційні кампанії можуть підірвати легітимність влади.
Що стосується решти Європи, то вона постане перед незавидним вибором між виділенням все більших ресурсів на оборону та інвестуванням у вирішення інших екзистенційних проблем, таких як зміна клімату та старіння суспільства. Управління цим компромісом стане найбільшим викликом, як фінансовим, так і політичним, з яким європейські лідери стикалися з часів закінчення холодної війни.
Оскільки бачення європейської безпеки розходиться, єдність ЄС буде випробувана як ніколи раніше - навіть у 2010-х роках, коли економічна фрагментація ледь не зруйнувала єврозону. З огляду на нестачу зростання потенціалу Європи або далекоглядного політичного лідерства - недоліки, які проявилися задовго до війни в Україні - деякі країни ЄС можуть бути притягнуті до євразійського блоку, на якорі якого стоять Росія і Китай, обіцяючи низьку ціну на енергію, дешеві товари і альтернативний стандарт технологій з відкритим вихідним кодом. У будь-якому випадку, дні єдиної інтегрованої глобальної економіки, схоже, полічені.
Український мир, до якого, схоже, схильна адміністрація Трампа, може також призвести до розколу міжнародної фінансової системи. Гарантії безпеки вже давно стали основою домінування долара США - і «непомірних привілеїв», які це надає США. Саме тому вторгнення Росії в Україну у 2022 році, яке посилило підтримку НАТО і призвело до посилення гарантій безпеки для Тайваню, зміцнило верховенство долара.
Відмова Америки від України і НАТО разом зі зняттям санкцій з Росії матиме протилежний ефект, підштовхнувши приватних і офіційних інвесторів шукати альтернативи долару. Підриваючи довіру до США і погіршуючи перспективи американського зростання, прийняття Трампом торговельних тарифів посилить цю тенденцію.
Слабший попит на доларові активи призведе до зростання вартості запозичень для уряду США та американських компаній. Як наслідок, це може змусити американських лідерів подвоїти хибну протекціоністську політику та посилити тиск на Федеральну резервну систему США, щоб вона надала пріоритет зростанню, а не стабільності цін.
Як і у випадку з Британією часів Кейнса, негативний зворотній зв'язок між збільшенням бюджетного дефіциту, зростанням вартості запозичень і слабшим економічним розвитком посилить мотивацію для інвесторів шукати альтернативи долару. Оскільки Європа охоплена нестабільністю, Китай, ймовірно, стане головним бенефіціаром цих зусиль.
На Паризькій мирній конференції Кейнс побачив те, чого не побачили його колеги: Версальський договір створить підґрунтя для нового конфлікту. «Війна, яка покладе край усім війнам» незабаром матиме продовження. Те ж саме можна сказати і про плани адміністрації Трампа щодо припинення війни в Україні.
Джерело — Project Syndicate
