Кілька років тому гуляв по Берліну і розглядав афіші: Вагнер, Верді, Чайковський, Штраус… І от подумалося: а в нас? Що є ще в Україні, крім відомого «Щедрика» Леонтовича і «Мелодії» Скорика? Чи маємо ми щось таке, аби пишатися, як поляки своїм Шопеном чи німці Бахом? Так! Ось ловіть список для початкового ознайомлення.
Мирослав Скорик
«Карпатський концерт» (1972), Львівська філармонія, диригує автор.
Сюїта для симфонічного оркестру «Гуцульський триптих» (1965), Львівська філармонія.
Олег Ківа
Камерна кантата №3 на вірші Павла Тичини для народного голосу (1982).
3-тя частина, солістка: Ніна Матвієнко.
Левко Ревуцький
Симфонія №2 (1927). Особливо відома фінальна частина твору, де використано народні мотиви.
Михайло Калачевський
«Українська симфонія» (1876).
Борис Лятошинський
Симфонія №3 (1951), Львівська філармонія.
Інші симфонії (лише аудіо):
Євген Станкович
Фольк-опера «Коли цвіте папороть» (1970). Ось відомий фрагмент у виконанні капели «Думка», записаний у Львівській органній залі.
Валентин Сильвестров
Симфонія №5 (1982).
Концерт для скрипки з оркестром (2016).
Далі буде… Лисенко, Стеценко, Гулак-Артемовський, Березовський, Бортнянський, Ведель…
А тим часом завантажте собі чудовий застосунок Ukrainian Live Classics, де можна і музику слухати, і дізнаватися цікаве про українських композиторів з епохи бароко до сучасності.
