Коротка передмова
Секрет ефективного читання не у швидкості гортання сторінок.
Ця серія є перекладом лекції, що була записана як стаття та видана у форматі брошури вперше ще у 1924 році. Автором її є Поварнін С.І. - народився на території сучасної Білорусії, вважається російським логіком та філософом.
Текст максимально відповідає оригіналу, тому є певні моменти, наприклад відсилання до лєніна та пушкіна. Перша частина включає в себе лише 8 “глав”.
“І у ворога дозволено вчитись” (с) Овідій
1. Неумілецьке читання
Як ми зазвичай читаємо книги? Так, “як читається”. Так, як підказує наш настрій, наші психічні властивості, сформовані навички, зовнішні обставини. Здається нам, що читаємо не погано.
А тим часом це, здебільшого помилка. Кажуть, буває у співаків й “від природи поставлений голос”. Але це рідкісне виключення. Зазвичай доводиться голос “ставити”. Так само точно буває іноді стихійно складене правильне читання. Але це так саме дуже рідкісно. Зазвичай читання страждає багатьма недоліками, а іноді й вкрай препогане. Таке читання може бути не тільки не корисним, а ще й шкідливим.
2. Шкідливе читання
Погане читання шкідливе насамперед тому, що відбирає ту величезну користь, яку дає добре читання. Але воно може завдати й іншої шкоди.
Читання можна розглядати з двох поглядів: що читати і як читати. І в обох цих аспектах читання може бути шкідливим. Безсумнівно, є погані книги, які завдають величезної шкоди. Такі, наприклад, як тривіальні, бульварні книги, що розпускають душу.
Але й сам спосіб читання також може завдати шкоди — як тілесної, так і духовної. Звичка "похапливо" читати може викликати головні болі. Це може сприяти розвитку неврозів, неврастенії та інших захворювань нервової системи, а також бути однією з причин різних тілесних захворювань, що виникають через порушення нормальної діяльності нервової системи.
Погане читання іноді заважає нормальному розвитку здібностей і часто їх псує, наприклад, послаблює здатність до концентрації уваги, пам'ять тощо. Ослаблює волю і здатність розмірковувати.
Не менш важливим є той факт, що погане читання значно сприяє формуванню двох небажаних типів людей: фразера та "людини з кашею в голові". Фразером називають того, хто любить говорити "гучні слова", проте у його душі цим словам немає відповідності. Думки й почуття, пов'язані з ними, йому насправді глибоко байдужі. Його життя і вчинки часто визначаються абсолютно протилежними "справжніми" його думками та почуттями.
У людини з "кашею в голові" є різні уривки знань, набрані звідусіль. І всі вони не пов'язані між собою (або мають абсолютно фантастичні "зв'язки"), без системи, погано зрозумілі та абсолютно не перетравлені.
У такої людини, звісно, відсутній будь-який послідовний та логічний світогляд, і спілкування з такою людиною - мука. Цитати та посилання вилітають з його рота одна за одною, але марно намагаєшся збагнути загальний зміст і дивуєшся тим неймовірним висновкам, які робляться на основі цього матеріалу. Слухаєш і проголошуєшся.
Людина "з кашею в голові" є плодом помилкової освіченості, наслідком поганого читання, заучування та відсутності логічної виучки.
Наш огляд шкідливих наслідків неправильного читання був би дуже неповним, якби ми не згадали ще про одну небезпеку, яка також пов'язана з неправильним читанням. Йдеться про ставлення до книги та життя, теорії та практики, розрив між якими був таким частим явищем серед передреволюційної інтелігенції й породжував такі бур'яни, як типи людей "книжково розумних" та "порожньо балакаючих". Особливо це було поширено у сфері суспільних наук і в області моралі. І навіть зараз це ще існує. Було б наївно думати, що революція може автоматично ліквідувати назавжди саму можливість появи таких бур'янів. Бур'яни завжди дуже витривалі, і коли на них не звертають уваги, вони легко і швидко ростуть знову.
Нехай будівельники нового суспільства завжди пам'ятають мудрий наказ В. І. Леніна з цього питання: "Без роботи, без боротьби книжкове знання комунізму з комуністичних брошур і творів абсолютно нічого не варте, оскільки воно продовжувало б старий розрив між теорією та практикою, той старий розрив, який був найвідразливішою рисою старого буржуазного суспільства" (воно ні в якому разі нічого не варте - прим. ред.).
3. Читання - це мистецтво
Сама людина рідко помічає в собі подібні недоліки. Найчастіше на думку про те, що вона читає не так, її надихає інший факт. Євген Онєгін, за словами Пушкіна:
Загін книжок розставив гарно,Читав, читав, а все намарно:
Так буває й зараз: читаємо, читаємо та починаємо відчувати, наче з нашого читання виходить мало користі. І тут з'являється думка: може, ми читаємо не так? Можливо, неправильно? — І починаємо шукати порад, вказівок, правил, починаємо підозрювати, що існує мистецтво читання.
Якщо ми не зупинимося на цьому шляху з перших кроків, то переконаємося, що читання – це справжнє мистецтво, важливе та важке мистецтво. Ми визнаємо за правдиві слова Гете: "Ці добрі люди навіть не усвідомлюють, скільки зусиль та часу потрібно, щоб навчитися читати. Я сам на це витратив 80 років і все ще не можу сказати, що повністю досяг мети".
Ми зрозуміємо, що як у музиці є два види митців: композитор, який створює музичні твори, і виконавець, який виконує їх на роялі та інших інструментах, так і у сфері словесного мистецтва — у сфері наукових та поетичних книг — потрібні два види окремих "мистецтв": мистецтво автора та мистецтво читача.
4. Основні правила читання
Вмілий читач повинен:
а) якщо потрібно, взяти з книги повністю все, що вона може дати; вичавити, випити, вбрати в себе все цінне, що є в ній і може бути даровано читанням;
б) пристосовувати спосіб читання до мети читання. Однією з головних слабостей невмілого читання є те, що яка б не була книга — ми всі читаємо приблизно однаково. Різниця не надто велика. Хто звик читати швидко, оглядаючи, той однаково "огляне" і "Війну і мир" Толстого, і роман Дюма, і Шерлока Голмса, і "теорію Ейнштейна". Хто звик читати повільно так само читає газету, як і великий трактат з політичної економії. Це теж невірно. Хоча в цьому випадку шкоди менше, але все ж вона є. Основне правило мистецтва читання таке:
Спосіб читання залежить від мети читання і повністю нею обумовлюється.
5. Цілі читання
Цілі читання можуть бути дуже різними. Наведу лише основні їх групи.
Якщо не брати до уваги читання Гоголівського Петрушки чи Гончарівського Валентина, то нижчу категорію цілей становитимуть: читання для того, щоб "вбити час", відвернутися від неприємних думок; читання "для розваг" — коли, наприклад, ставиться питання: чим зайнятися? почитати щось чи "у карти грати"? Сюди можна також віднести й ряд схожих цілей - читання, "щоб заснути", абощо. (хоча зараз такого явища фактично не існує, оскільки є інтернет - прим. ред.)
Вищу категорію цілей читання становлять:
а) читання для отримання інформації про щось, поповнення знань тощо; це читання газет, брошур, деяких книг, листів, нових книг за спеціальністю та ін.;
б) читання для певного морального, "вольового" впливу на душу — читання, що надихає; існують книги, які ми читаємо не тому, що вони дають нові знання, а тому, що вони вливають нові сили в душу, підіймають настрій, спонукають до подвигів;
в) читання великих творів мистецтва; таке читання — не розвага, як думають деякі; це — важливий і необхідний засіб для розширення свого кругозору та досвіду, для поглиблення світогляду, думок, почуттів;
г) читання для вивчення якоїсь книги, якогось питання, і, нарешті,
д) читання для самоосвіти.
6. Цілі читання та книга
Яку з цих або подібних до них цілей ми поставимо при читанні, часто залежить від книги, взагалі від матеріалу читання. Наприклад, "Критику чистого розуму" Канта або "Науку логіки" Гегеля мало хто бере до рук задля "розваги" чи забави, а газетний фейлетон звичайного типу — для дослідження. "Пригоди Шерлока Холмса" мало підходять для освітніх мет, а хто шукає натхнення для подвигів, не братиме для цієї мети аналітичну хімію. Але одну й ту ж книгу можна читати з різними цілями. Наприклад, "Іліаду" Гомера можна сприймати як великий поетичний твір; про Александра Македонського говорять, що він постійно перечитував її, бо образ Ахіллеса для нього був ідеалом, а відповідні місця — джерелом натхнення; науковий історик може читати її зі своєї точки зору як джерело відомостей про побут Стародавньої Греції тощо. Треба тільки пам'ятати основний принцип, викладений раніше: від цілі читання залежать його методи. Хто читає "Іліаду" як поетичний твір, звісно, має робити це інакше, ніж науковець або Александр Македонський.
7. Способи читання
Способи читання також діляться на групи. Основні з них такі.
Перша група:
А. Можна "перегорнути книгу".
Б. Можна "переглянути", "пробігти" її. При цьому вправний читач схоплює лише найбільш суттєве взагалі або найважливіше для нього: основні думки, факти тощо.
В. Є повільне, неповне читання, "вибіркове": читають не швидко, ретельно, але із пропусками. Наприклад, в історичному романі пропускають вставки з історії, в "Іліаді" — так званий "каталог кораблів".
Г. Є читання повне, без пропусків, але і без особливого опрацювання матеріалу.
Д. Нарешті, можна читати книгу "з опрацюванням" її змісту. Цей спосіб разом з тим є найкращою школою читання. Хто не читав і не вміє читати з опрацюванням, той ніколи не досягне тієї мети вміння читати взагалі та добре переглядати книгу, яка йому досяжна за його здібностями.
Друга група.
Існує пасивне та активне читання. (Назви не зовсім точні). Під час пасивного читання ми ніби віддаємось на волю автора. Ані критики, ані навіть чіткої оцінки. Ми просто переживаємо його думки, почуття, образи; зливаємося на деякий час із його особистістю, дивимося його очима, заглиблюємося у його переживання. Живемо у його світі, на деякий час забуваючи про себе, про своє "я". Хто любить вірші, той хай пригадає, як читає улюблений вірш улюбленого автора. - При активному читанні, навпаки, наше "я" постійно усвідомлює себе, оцінює думки автора, погоджується з ними, критикує їх, переробляє на свій лад, робить висновки тощо. Типовий випадок — читання статті, яка суперечить нашим поглядам.
Третя група.
Поверхневе та поглиблене читання. Важко у стислих словах зрозуміти цю різницю та її суть. Без сумніву, кожний відчуває її, тому достатньо надати лише декілька вказівок. По-перше, наведу порівняння. Уявімо собі бочку з водою. Якщо ми на короткий час вставимо у воду кінець палиці та будемо крутити нею, на поверхні вода прийде в рух, але не глибше. Якщо опустимо палицю глибше, продовжуючи крутити нею, значуща частина води почне рухатись. Якщо ми опустимо палицю до дна – уся вода невдовзі прийде в рух. Це грубе порівняння до певної міри ілюструє різницю між поверхневим та поглибленим читанням. Чим більше елементів душевного життя залучається до роботи під час читання, чим більше встановлюється зв'язків між, тим, що ми читаємо, та тим, що вже є у свідомості та почуттях, тим читання більш поглиблене. Внаслідок глибокого читання зміст книги має "засвоїтись" нами, стати "власним", стати невіднятною частиною нашої особистості, адже ми з ним згодні. Таким чином, добре "засвоєна" книга може визначити певний аспект особистості й — оскільки цей аспект проявляється в дії — саму діяльність людини. Відомі випадки, коли глибоко прочитана, продумана та відчута книга визначала все життя людини. Поверхневе ж читання супроводжується мінімальною душевною роботою, — часто лише настільки, скільки потрібно, аби якось зрозуміти, про що йде мова. Про "засвоєння", звісно, тут неможливо й говорити.
8. Ідеал читання
Ідеальний читач має однаково досконало володіти всіма способами читання та легко пристосовуватися до будь-якої мети читання. Для вивчення якої-небудь книги він почне читати її повним читанням, активним, поглибленим, з опрацюванням. Ці ж способи потрібні при читанні основних книг для самоосвіти. Під час читання газети завжди потрібне вміння переглядати, але дещо в ній доводиться часом читати неповним або повним читанням. Нарешті, іноді і в газеті трапляється — особливо для спеціаліста — такий матеріал, який корисно або навіть необхідно прочитати з опрацьовуванням, з виписками тощо. Але яким би способом він не читав, його читання буде виразним, тобто він матиме ясне уявлення про те, що він прочитав, а не димчасте та розмите. Виразне читання — обов'язкова умова доброго читання.
Дякую за те що дочитали першу частину. Не сумніваюсь, що цей матеріал виявився корисним. Це менше за 20% усієї й так короткої статті, тому очікуйте скоро решту!
