Простора консольна кімната ГОНТА була втоплена у напівтемряву. Величезний реактор, що розміщувався під консоллю керування ледь освітлював приміщення м'яким блакитним світлом крізь решітчасту підлогу. Час від часу мигали екрани, вибиваючи чергову помилку.
Висока жіноча фігура згорбившись, стомлено уперлась руками в панель керування, намагаючись контактними телепатичними імпульсами отримати хоч якийсь результат. На екрані вкотре з’явилось сповіщення про помилку. ГОНТА продовжував вперто ігнорувати віддані йому вказівки. Вона спробувала знову, а потім знову і ще раз… ніби сподіваючись, що в якусь мить у цієї купи брухту наділеної самосвідомістю прокинеться хоч крапля співчуття. Екран вкотре спалахнув. Різко відсахнувшись від ненависної консолі жінка зробила кілька кроків назад та не дивлячись осіла в крісло. Повністю відкинувшись на ньому, вона закрила очі, роздумуючи що їй слід робити далі. Зараз для неї існувала лише ця консольна кімната. Буквально. Усі інші кімнати ГОНТА турботливо відключив пояснивши це економією енергії, ще дві системні години тому, після того як вона відмовилась виконувати обов'язки пілота. Зараз вони існували хіба що у вигляді потоку інформації у базі даних.
У цю мить в її розпорядженні були лише ця кімната та усе що знаходиться назовні від неї.
Знаючи протоколи ГОНТА, виявлена ним проблема, що вимагала прямого втручання пілота могла бути чим завгодно: від порушення елементарних міжпланетних домовленостей до неймовірно небезпечних часово-просторових парадоксів. Ні те ні те їй вирішувати не хотілось.
Зробивши кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтись, вона голосно заговорила.
— Невже ти справді думаєш що обмеживши мене лише цією кімнатою, примусиш йти туди розгрібати чужі проблеми. Не дочекаєшся.
Потягнувшись та закинувши ногу на ногу водночас схрестивши руки на грудях вона вирішила чекати поки хтось із них не здастся першим. Або проблема не вирішиться сама собою. Хіба що ГОНТА передбачив цю можливість та прилетів завчасно, тоді перевага явно не на її стороні. Важко сперечатися з машиною часу.
З часом на лобі виступили крапельки поту, а дихати ставало все важче. Схоже ГОНТА передбачливо вимкнув систему життєзабезпечення.
Жінка вкотре кинула погляд на металічні двері.
— Ти просто нестерпний, не дивно що тебе здали на брухт.
Повільно піднявшись та не поспішаючи жінка попрямувала в сторону дверей. Вона взяла свою накидку що звисала з перила, одягнула її та поправила комір. Зробивши останній глибокий вдих важкого, гарячого повітря вона штовхнула обидві половинки дверей.
Лице зустріла приємна прохолода, а очі засльозились від яскравої білизни. Трохи звикнувши до світла вона роззирнулась. ГОНТА приземлився в просторому холі. Здавалось що з кожного сантиметра високої стелі лилось світло на білосніжні стіни та ледь дзеркальну підлогу, в якій відображались розміщені вздовж стін різноманітні предмети, кожен з яких містив поруч табличку. Навпроти неї розміщувався великий кам’яний диск списаний чимось схожим на вірші. Опустивши очі на поруч розміщену табличку, яка повідомляла про те, що письмена на даному диску не вдалось розшифрувати, жінка потерла перенісся. ГОНТА перекладає, а отже він підключився до телепатичної кори її мозку, і буде слідкувати за кожним її рухом. Це не було проблемою для того, чия цивілізація буквально жила під постійним наглядом Реморіантів, її куди більше хвилював те, що тепер ГОНТА вважає її пілотом а значить їй немає куди діватись.
Обернувшись вона окинула поглядом великий металічний куб, та провела руками по тисненим рунним візерункам.
— Хоч би замаскувався. Ти явно переграєш зі своєю “економією енергії”.
Через мить по ГОНТА пробігли брижі, а на рівні погляду з’явилась табличка.
Експонат №65433
Артефакт невідомої цивілізації, вкритий рунічними записами, зміст яких не вдається розібрати жодними системами перекладу.
РУКАМИ ТА ІНШИМИ ВИДАМИ КІНЦІВОК НЕ ТОРКАТИСЬ.
— Теж мені недотика.
Не чекаючи відповіді вона попрямувала до голографічного екрану, що розміщувався в кінці довжелезного холу, розглядаючи інші експонати виставки, що представляли собою різноманітні артефакти невпізнаних цивілізацій, а таблички всі як одна повідомляли про неможливість перекладу тексту написаного на них.
Ледь наблизившись до екрану жінка здригнулась від різкого звуку що супроводжував початок прокручування відеоповідомлення. Обійшовши екран та оцінивши технологію вона провела рукою навмисно провалившись крізь голограму та вже в наступну мить спробувала знову на цей раз це було так ніби її пальці ледь торкаються голограми. В цю ж мить відео спинилось. Переконавшись що таким чином можна керувати екраном, вона пришвидшила відео. Картинки замигали змінюючись одна за одною. Продивившись довжелезне відео в лічені хвилини, жінка виділила для себе кілька основних моментів, які як вона вважала можуть допомогти із якнайшвидшим вирішенням її проблеми.
Станція Касандрієль робить уже 78 оборот навколо місцевої зорі. Історія її створення розгортається навколо купки багатіїв, що вирішили підзаробити створивши місце де інші багатії зможуть розважатись слідкуючи за життям та побутом більшості відомих розумних видів, а за окрему плату навіть пережити певні моменти на власній шкурі. Більшість представлених на станції розваг засновані на технології симуляції, що використовує живих представників представлених видів і їх життєвий досвід як основу для синтезу різноманітних сюжетів, характерних для їх цивілізацій.
Відео завершувалось вставкою, що повідомляла про те, що усі представлені форми життя дали добровільну інформовану згоду про участь у виставці-симуляції а їх сім’ї отримали відповідну компенсацію.
Після завершення відеоповідомлення в залі знову повисла тиша, та через мить вона була порушена повторним увімкненням відео від якого жінка знову здригнулась. Вона згорнула відео та пробігшись очима по доступних файлах, відкрила карту Станції. Жилі палуби для туристів, різноманітні сувенірні крамнички, та більшу частину становив так званий музей симуляцій поділений на гігантські зони, підписані відповідно до того види яких галактик були там представлені. За ним розкинулися куди менші за розмірами виставки артефактів різних цивілізацій.
Термінал стверджував що вона зараз знаходиться на одній з таких виставок, а саме виставці артефактів що не були визнані належними до цивілізацій виставлених в інших кімнатах. На превеликий подив жінки, хоча програма і свідчила про туристичний сезон, усі наявні на станції живі організми знаходились лише в музеї симуляцій, якщо не брати до уваги її власний сигнал.
Трохи обдумавши отриману інформацію, вона рушила в сторону музею симуляцій, вирішивши що щоб не прийняв ГОНТА за проблему, куди більша вірогідність буде знайти її серед живих осіб, в крайньому випадку знайшовши когось з персоналу можна зійти за гостю та заселитись в готель, а в перспективі знайти транспорт і зробити звідси ноги.
