Як полякам у 39? Хто у Європі підтримує Україну: політичні зміни за час повномасштабної війни

Важко заперечити той факт що Україні пощастило з урядами країн ЄС, які правили з моменту початку великої війни та в її перші місяці.

Єдиною антиукраїнською силою в блоці була Угорщина на чолі з Орбаном. Навіть словацький уряд був на диво проукраїнським.

Пощастило і з Францією, з центристом Еммануелем Макроном, та з Італією, де крісло прем’єра займав відданий прихильник ідеї об’єднаної Європи та колишній голова ЄЦБ Маріо Драґі.

Тепер же подивимось на те як уряди мінялись чи перебирались під час війни, і як політики там ставляться до війни в Україні.

Угорщина

За іронією долі, першими проходили вибори саме в цій країні.

В багатьох була надія що об’єднаній опозиції вдастся перемогти, усунувши від влади Орбана та його партію “Фідес”.

Ці вибори були протистоянням двох таборів, фінал якого відбувся на початку квітня 2022. Проти Орбана об’єднались головні опозиційні сили, до них також була долучена й партія “Йоббік”, відома своїм темним минулим, в якому вона була радикальнішим аналогом “Фідесу”, але яка стала на шлях “поміркованості”. До речі, лідер цієї парії був перепросив в українців за те що в минулому підтримував Росію.

Загалом, фактор України (виокремлено) не був таким важливим. Це було загальне протистояння ліберально-європейського вектору розвитку проти орбанівщини у всіх її проваявах. І, нажаль, чуда таки не сталось. Опозиція програла вибори, не виправдавши навіть найпесимістичніші прогнози. Угощина залишилась такою якою й була.

Франція

У 2022 році в цій країні проходили як і президентські, так і парламентські вибори.

В перші тижні та місяці після 24 лютого серед українців були поширені жарти про французького президента Еммануеля Макрона. Багато в чому вони, може, й були виправданими, але також варто визнати що серед всіх основних претендентів на крісло Президента Франції, саме Макрон був найкращим для України.

Головною суперницею Макрона була Марін Ле Пен, яка публічно заявляла що визнає Крим територією Росії. Також, з головних кандидатів, був представник лівого крила Жан Люк Меланшон, який, найймовірніше, точно не був би більш про-українським чим Макрон.

Зрештою, до другого туру потрапили Макрон та Ле Пен. І завдяки частині лівих виборців, які не захотіли бачити ультраправу Ле Пен у президентському кріслі, Макрону вдалося перемогти, набравши майже 60%.

Президентські вибори (перший і другий тур) відбулися в квітні 2022, за ними слідували парламентські, що відбулись у червні, які також відбулись у два тури, так як у Франції діє мажоритарна система.

На них Макрону не вдалось зберегти монобільшість, як він цього хотів. Також на них сильно піднялась партія “Національний Фронт” на чолі з Ле Пен, яка до того, фактично, не мала помітного представництва в парламенті (вони мали тільки декілька мандатів).

Але, як показав час, відсутність монобільшості сильно не заважає Макрону реалізовувати свої плани. Наприклад, йому вдалось “протягти” крайнє непопулярну в країні пенсійну реформу, при чому не проводячи голосування в парламенті.

Також, варто зазначити, що обрання Еммануеля багато в допомогло Україні отримати статус кандидата в ЄС, Франція була одним і з головних лобістів у цьому питанні, а також зберегло можливість Україні отримувати мілітарну допомогу зі сторни Парижа.

Словенія

В перший час Словенія, невелика слов’янська країна, що знаходиться на північ від Балканського півострова, стала однією з тих країн, допомога від якої нам запам’яталась найбільше.

Тодішній її лідер, прем’єр міністр Янез Янша, якого свого часу називали “європейським Трампом”, став одним з трьох лідерів (разом з прем’єрами Чехії та Польщі) які першими після початку повномаштабного вторгнення відвідали Київ.

Крім правого Янші на виборах змагались і ліві та ліберальні партії. Варіантів не про-української коаліції не було. Янша тоді програв вибори, а крісло прем’єра здобув представник лівих Роберт Голоб.

Словенія залишилась крайнє про-українською, але ми про неї вже трохи підзабули. Так як і ресурси цієї країни не безмежні, так і тому що політика лівих більш “спокійна”, а значить і менш медійна.

Роберт Голоб міг запам’ятатись нам його щирою промовою в Бучі, що відбулась в кінці березня цього року, яку він закінчив українською, тоді він сказав:

Швеція

Тут коротко та лаконічно. Лівий уряд меншості СоцДемів був замінений на уряд правих, на чолі з “Поміркованою Партією”.

Швеція залишається про-українською, понад 90% населення країни підтримує нас в нашій боротьбі, що робить її однією з найбільш прихильних до України країн Європи.

Швеція передає своє озброєння та іншу допомогу Україні, і ця тенденція буде збережена.

Італія

Вибори в цій країні відбулися в серпні 2022, і були позачерговими. Вони були спричинені тим що у відставку був відправлений Маріо Драґі, прем’єр-технократ що очолював країну з лютого 2021.

На виборах перемогла права партія “Брати Італії”, на чолі з Джорджією Мелоні. Партії вдалось сильно покращити свій результат, збільшившви кількість мандатів більш чим вдвічі, отримавши 119 з 201 місця, необхідних для формування уряду.

До коаліції на чолі з Мелоні приєднались дві інші праві партії, які, власне, через сильний ріст “братів” втратили багато мандатів. Це партія “Ліга” Маттео Сальвіні та партія “Вперед Італіє”, нині вже покійного Сільвіо Берлосконі.

Обидві ці партії раніше були відомі своїм русофільством, та деякими іншими моментами, але на щастя, Джорджії вдалось навернути їх на шлях істини.

До речі, Сальвіні, під впливом Мелоні, окрім русофільства, зрікся й іншої єресі, а саме євроскептицизму.

У майбутньому на політику Італії навряд чекають зміни. Попри те що вибори пройшли більше року тому, рейтинг правлячої партії все ще вищий, за той результат який вони здобули на загальних виборах. Він зріс до 30%, і тримається на цьому показнику. Є незначний спад популярності коаліційних партнерів, але на загальний рейтинг коаліції це не впливає.

Латвія

Без змін. Про-український прем’єр Кріш'яніс Каріньш зміг зберегти свою владу.

Але й сталась курйозна історія. Місцева соц.демна партія “Гармонія”, яка займалась “захистом прав російської меншини” перед виборами публічно відхрестилась від проросійськості, через що втратила підтримку ¾ виборців, впавши з 19% до 4%, і не пройшла до парламенту.

Місцеві росіяни тоді проголосували за інші партії, наприклад за популістську партію “За Стабільність”, засновану вихідцем з “Гармонії”.

Данія

В Листопаді 2022 в цій країні пройшли вибори. На них переобрались місцеві соц.деми на чолі з Метте Фредеріксен, які відомі своєю нетиповою як для представників лівого крила політикою (наприклад, стосовно міграції).

Данське суспільсто підтримує Україну, і ми можемо опиратися на нього. Допомога від Данії буде. Саме ця країна, разом з Нідерландами, першою оголосила про передачу Україні своїх винищувачів F-16

Болгарія

В Болгарії триває затяжна політична криза, яка тягнеться приблизно стільки ж, скільки в Україні триває повномасштабна війна. Але це не завадило їй бути одним з наших надійних союзників.

Болгарія допомагала нам зброєю, боєприпасами та пальним. Часткова вартість цієї допомоги була проспонсорована Заходом.

Після виборів що відбулись в квітні цього року, була укладена коаліція між партією ГЕРБ, ідеологію якої можна описати як “поміркований популізм” та місцевими лібералами-антикорупціонерами. Уряд, сформований цією коаліцією нині очолює Ніколай Денков, представник лібералів. Потім, в рамках угоди, його замінить нинішня віцепрем’єрка Марія Габріель, представниця партії ГЕРБ, та колишня єврокомісарка від Болгарії. Ні Денков, ні Габріель не є очільниками своїх партії.

У перспективі змін у Болгарії не передбачається. Навіть якщо і цей уряд з якоїсь причини розвалиться. Проти України виступають лише місцеві ультраліві з “Болгарської Соціалістичної Партії” та місцеві ультраправі з партії “Відродження”. В них обох немає достатнього впливу щоб звернути країну з її курсу.

Допомога Україні вигідна Болгарії, а домінуюча партія, скоріш за все, не змінить своєї позиції, попри неоднозначні заяви президента Бойка Борисова.

Естонія

В Естонії правляча ліберальна “Партія Реформ” теж змогла переобратися, зберігши свій результат, попри прогнози що переможе місцева праворадикальна партія, відома лояльною до росії позицією. До речі, з хорошого, та партія якій віщували перемогу не те що не перемогла, а й навіть не покращила свій результат.

Фінляндія

Через місяць після виборів в Естонії відбулись вибори у Фінляндії.

Фіни, взяли приклад зі шведів, і також обрали правий уряд. Його очолив Петтері Орпо, представник ліберальних консерваторів

Так само як і в Швеції, цей уряд підтримує Україну. І так само як і Швеція, Фінляндія також продовжуватиме підтримувати Україну.

Греція

В Греції цього року парламентські вибори відбулись двічі.

На травневих виборах перемогу здобула правляча правоцентристська партія “Нова Демократія”, набравши трохи більше 40%. Це не дало їм змоги самостійно сформувати уряд, тому прем’єр країни розпустив парламент.

Після чого, в червні, відбулись нові вибори. На них “Нова Демократія” незначно покращила свій результат, але завдяки особливостям законодавства отримала декілька додаткових мандатів, що дозволило їй відстояти власну більшість.

Також варто зазначити що місцева ультраліва партія “СІРІЗА” отримала свій найгірший результат, набравши менше 20%.

Грецьке суспільство є доволі віддаленим від України. Гірша ситуація, за результатами опитування ЄвроСтату була тільки у Словаччині, про яку ще піде мова. Тож нинішній уряд поміркованих правих цілком прийнятний.

Чорногорія

В перші половині цього року в країні пройшли як і президентські, так і парламентські вибори. Перемогу здобули опозиційні сили з про-українським та про-сербським спрямуванням (так, такий симбіоз можливий).

Іспанія

Цього липня в цій країні пройшли парламентські вибори. Всі шанси на перемогу мали праві партії, а саме “Народна Партія” та “Vox”. Але їм забракло 4ьох місць для формування уряду.

Через те найбільше шансів сформувати уряду мають місцеві соц.деми з "Робітничо-Соціалістичної Парті”, залучивши до неї ліве об’єднання “Sumar” та деякі регіональні партії, в тому числі каталонських сепаратистів.

Поки що шанси що уряд на чолі з Санчесом буде сформований зберігаються, він готовий йти на помітні поступки каталонцям, але чи погодяться каталонці на коаліцію ще точно не відомо.

Якщо ні, то країну чекатимуть нові вибори, що відбудуться орієнтовно в січні 2024.

Але незалежно від складу уряду, підтримці з боку Іспанії загроз немає.

Словаччина

Вибори в Словаччині пройшли зовсім недавно, а саме в кінці вересня. Але їх відгомін ми чуємо і досі.

Впевнену перемогу на них здобула партія “Смер”, колишнього прем’єра країни та відомого русофіла Роберта Фіцо.

Минулий уряд запам’ятався нам неймовірною, як для Словаччини, підтримкою України. Але доля цього уряду і так була вирішеною ще до війни, адже він був тонув в корупційних скандалах.

Прийдешній уряд Фіцо, звісно, не буде лояльним до нас. Але є надія що поставки зброї зі Словаччини продовжаться за “сербською моделлю”, тобто країна офіційно не постачає нам зброї, але її оборонна промисловість, на замовлення третіх країн, виготовлятиме її для нас. Сумнівно, що Фіцо не дозволятиме це, бо можна скільки завгодно говорити про “київських фашистів”, але це ніяк не скасує факту того що постачання зброї Україні є вигідним тобі з економічної точки зору.

Перемога Фіцо є першою перемогою сил з прокремлівською риторикою в Європі, не рахуючи Угорщину, де така ситуація була і до того.

На цьому вибори що пройшли закінчились, тепер перейдем до прийдешніх виборів.

Польща

Ці вибори в Польщі є складнимм. Правляча партія “Право і Справедливість” будь-якою ціною прагне зберегти владу.

Але як показують результати опитувань, ПіС не зможе не те що самостійно сформувати більшість, а й не зможе це зробити, навіть якщо залучить “Конфедерацію”.

Щоправда, як показує практика останніх виборів в Європі, соціологічні опитування можуть давати хибний результат, тож для ПіС ще є шанси утриматись при владі. Опитування в Європі схильні давати кращі показники підтримки ліберальним силам, ніж вони є насправді.

Ймовірним варіантом уряду є “Громадянська коаліція” на чолі з Дональдом Туском.

Але це й не означає що все буде гаразд. В складі Громадянської коаліції є дві сили що займатимуться відстоюванням інтересів селян, що означає що “проблеми з зерном” можуть виникати і в майбутньому, при уряді Туска.

Є високі шанси на парламентську кризу. Цей варіант є небажаними для нас, адже тоді Польща був повністю сконцентрована на її вирішені, і на новому виборчому процесі.

Третій варіант це коаліція “ПіС” з “Конфедерацією”, або же уряд меншості ПіС, підтриманий Конфедерацією з її антиукраїнською риторикою.

Незалежно від перемоги будь-якої зі сторін, Польща швидше за все зберігатиме свою прихильність до України на практиці, однак в обох варіантах є ризики і напруженість навколо аграрного експорту, скоріше за все, зберігатиметься.

Нідерланди

В цій країні мають пройти позачергові парламентські вибори, перемогу можуть здобути як і праві сили (Або “ВВД” нинішнього прм’єра Рютте, або “Новий Соціальний Договір” Омцігта) так і ліві (об’єднаний спиоск Зелених та Партії Праці).

Але ніяких суттєвих змін стосовно України відбутися немає. Нідерланди підтримують Україну.

Сербія

На фоні протестів “Сербія проти насильства”, що сколихнули країну влітку цього року, і які були спровоковані двома випадками масових вбивств (стрілянина в школі) Вучич пообіцяв провести дострокові вибори. Але на цю мить вони ще не призначені, і не відомо коли відбудуться, Вучич все відтягує з цим.

На виборах будуть брати участь три блоки. Власне це сам Вучич і його команда, місцева “демократична опозиція” та ультраправі партії на фоні яких Вучич виглядає притомним політиком.

У “дем.опозиції” шанси на перемогу вкрай низькі, тож реалістичним і прийнятним варіантом буде збереження всієї влади у Вучича і Ко.

Підсумки

Ситуація для України продовжує бути “переважно сприятливою”. Суспільства країн ЄС продовжують підтримувати Україну, і , поки що, не видно помітних ознак що ситуація зміниться.

Зі всіх виборів що відбулись, сили з прокремлівською риторикою збільшили вплив в Словаччині.

З країн де нелояльні до нас сили можуть прийти до влади можна назвати Австрію. Але парламентські вибори в ній відбудуться лише через рік, тому тут вони не згадані. До того ж Австрія й так займає “нейтральну позицію”, а отже це мало чим загрожує. Інших “загроз”, поки що, не помітно.