Як же кохати так сильно можливо?
Вона така ніжна і дуже красива
І своєю ходою вона зваблює стрімко
І сміхом, який розбивається дзвінко.
Як же кохати так сильно я можу?
Нічого не роблю: лиш на руках її ношу.
Як поглядом теплим блимне на мене
Розбивається тіло – я впадаю у нерви.
Як же тепер зупинитись кохатись?
Від її тіла п’янкого як відірватись?
Коли її шепіт лягає на шию
Коли її губи – то зверху, то знизу.
Як же я можу життя проживати?
Щоб її не ковтати, щоб не пригортати?
Вона як броня, й одночасно як куля
Вона як тихий світаном, але й часто мов буря.
Я же кохати так сильно можливо?
Я розчиняюсь як попіл, я помираю наживо.
Я ніколи не зможу її полишити
Кохання прекрасне – його не спалити.
