Типи розвитку головного героя у творі поділяються на один дуже відомий, поширений і вживаний і декілька таких, що менш відомі.
Найпоширеніший, що використовується майже усіма авторами та авторками - висхідна арка, де герой розвивається у кращий бік, перемагає у конфлікті фізично чи морально або взагалі посмертно, але ж перемагає. Гаррі Поттер у Джоан Ролінґ, наприклад.
Але є ще нисьхідна арка, де герой старанно, власними вчинками та ставленням до суспільної моралі повзе донизу, стає злочинцем\убивцею\просто кимось лихим\ламається як людина. І ні, це не те саме, що трагедія. У трагедії герой не повзе донизу самотужки, а має гострий конфлікт власної особистості з абсолютною неможливістю його вирішення. Це жанрова арка, поширена у горорі, бойовиках, пригодницькій літературі. Девід Моррел - “Перша кров”. Так, з цієї книги виросла франшиза фільмів про Рембо, але сама книга не про те. Моррел взагалі нисьхідну арку полюбляє, особливо в оповіданнях.
І, вельми рідкісна - пласка арка. Який герой на початку твору був, таким і залишився. Обставини змінились, але не він (вона). Це теж жанрова арка, причому вузькоспеціалізована, для нуарних детективів, полару (різновид поліцейського детектива у Франції, те ж саме, що нуар, але протагоніст - поліцейський чи жандарм, а не приватний детектив) чи ревізіоністських вестернів. Також пласка арка характерна для творів, об’єднаних у серію, особливо для тих частин, що всередині (не перша та не остання частини серії). Така арка дуже характерна для Жана-Крістофа Ґранже як автора і для інспектора Неймара, як персонажа Ґранже.
