Єва ходить невпізнана світом,
Позирає довкола – довкола діти.
Єва гуляє містом, їде трамваєм.
Ніхто на неї не дивиться, не помічає.
Всі поспішають.
У кожному вона бачить свої риси –
Всі жінки – трохи актриси,
Всі чоловіки – трохи нарциси.
І всі видаються їй гарними – просто страх!
Такі вже вони – діти в материнських очах.
По безсонних ночах.
Єва робить зачіску, манікюр і тату.
Ходить до зали, на масаж і полденс.
Її п’янке тіло викликає в правнуків жагу,
А в правнучок заздрість і незбувний стрес.
«Подивись на прес!»
Єва ходить до супермаркету по обід –
Купляє горішки, йогурт, банан.
Забуває яка валюта тут і тепер – ліквід.
Читає не беджах касирок імена.
Яблука промина.
Їде по волонтерці, плете сітки,
Шерить по соцмережах черговий збір,
Бачить, як зло несе течія ріки,
Чує – ясніший голос небесних лір.
Й хрипить вампір.
Інколи заходить в безлюдний храм,
Перед вівтарем п’є імбирний чай.
Дивиться на лики дітей й золочений крам,
Каже Марії: «доню, ти вибачай…
Не скучай…
Бачиш – забули мене, забудуть й вас.
Шлях до Едемського саду їм до снаги.
Навіть не знають як близько на цей раз.
Скоро Змій мертвий впаде – і помруть боги.
Згорять борги.
Єва заходить до бару, курить айкос, п’є текілу.
Чоловіки бажають пригостити – розкішна дама!
Та Єва дивиться із любов’ю – безгрішна й мила.
А потім всім відмовляє. Вона не спить із дітьми.
Чекає Адама.
