Друкарня від WE.UA

Забуття

Та не потрібен ти мені...

На щастя... чи на жаль?

Вже квіти всі зронили пелюстки.

Муркоче котиком печаль.

Я більш не прагну вороття,

Ні теплих поглядів, ні мрій.

Хоча й згадати не змогла б,

Яким ти був.... моїм?

Так ніжно-лагідно-ласкаво

Зів'яли почуття...

Думки-пелюстки закружляли

І склали слово "забуття".

26.07.23 ©Ірина Вірна

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ірина Вірна
Ірина Вірна@irina_virna we.ua/irina_virna

35Довгочити
106Прочитання
3Підписники
На Друкарні з 14 червня

Більше від автора

  • December`ські миттєвості

    ...сніговія December’ська занурює в спомини… кожна згадка — нова миттєвість у казці...

    Теми цього довгочиту:

    Віршотерапія
  • Квіти

    у зрізаних квітів зранені очі...

    Теми цього довгочиту:

    Квіти
  • Життя по колу

    Не можу я зійти з протореного шляху...

    Теми цього довгочиту:

    Віршотерапія

Це також може зацікавити:

  • Мар’яна Сало - нові формати творчості

    Мар’яна активно займається поезією, публікуючи свої вірші на особистих сторінках на Facebook та Instagram. Її творчість пронизана темами любові, природи, духовності та патріотизму.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | сон | цикл “асиметрія”

    Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Мар’яна Сало - нові формати творчості

    Мар’яна активно займається поезією, публікуючи свої вірші на особистих сторінках на Facebook та Instagram. Її творчість пронизана темами любові, природи, духовності та патріотизму.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | сон | цикл “асиметрія”

    Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія