Та не потрібен ти мені...
На щастя... чи на жаль?
Вже квіти всі зронили пелюстки.
Муркоче котиком печаль.
Я більш не прагну вороття,
Ні теплих поглядів, ні мрій.
Хоча й згадати не змогла б,
Яким ти був.... моїм?
Так ніжно-лагідно-ласкаво
Зів'яли почуття...
Думки-пелюстки закружляли
І склали слово "забуття".
26.07.23 ©Ірина Вірна
у зрізаних квітів зранені очі...
Не можу я зійти з протореного шляху...
Це перша зрада...
У темряві ночі, де страх і невідомість панують, з'являється таємнича фігура, що шепоче про смерть. Але герой вирішує боротися далі, відстоюючи своє право на життя.
Пошуки сенсу, в розбірці кленів і ялиць, зі словом коханим пробігли на переході, той час в якому застиг
У темряві ночі, де страх і невідомість панують, з'являється таємнича фігура, що шепоче про смерть. Але герой вирішує боротися далі, відстоюючи своє право на життя.
Пошуки сенсу, в розбірці кленів і ялиць, зі словом коханим пробігли на переході, той час в якому застиг
