Ірина Вірна
Ірина Вірна

Забуття

Та не потрібен ти мені...

На щастя... чи на жаль?

Вже квіти всі зронили пелюстки.

Муркоче котиком печаль.

Я більш не прагну вороття,

Ні теплих поглядів, ні мрій.

Хоча й згадати не змогла б,

Яким ти був.... моїм?

Так ніжно-лагідно-ласкаво

Зів'яли почуття...

Думки-пелюстки закружляли

І склали слово "забуття".

26.07.23 ©Ірина Вірна

ВіршПоезіяУкраїнська ПоезіяСучасна ПоезіяВіршотерапія
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ірина Вірна
Ірина Вірна@irina_virna

34Прочитань
3Автори
3Читачі
На Друкарні з 14 червня

Більше від автора

  • Квіти

    у зрізаних квітів зранені очі...

    Теми цього довгочиту:

    Квіти

  • Життя по колу

    Не можу я зійти з протореного шляху...

    Теми цього довгочиту:

    Віршотерапія

Вам також сподобається

  • Eonirota
    Eonirota@eonirota

    …..

    У чашці гарячий чай, на дотик він немов желе..

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Julia Roy
    Julia Roy@Julia_Roy

    Мить

    Я відчуваю

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Eonirota
    Eonirota@eonirota

    …..

    У чашці гарячий чай, на дотик він немов желе..

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Julia Roy
    Julia Roy@Julia_Roy

    Мить

    Я відчуваю

    Теми цього довгочиту:

    Поезія