Та не потрібен ти мені...
На щастя... чи на жаль?
Вже квіти всі зронили пелюстки.
Муркоче котиком печаль.
Я більш не прагну вороття,
Ні теплих поглядів, ні мрій.
Хоча й згадати не змогла б,
Яким ти був.... моїм?
Так ніжно-лагідно-ласкаво
Зів'яли почуття...
Думки-пелюстки закружляли
І склали слово "забуття".
26.07.23 ©Ірина Вірна
у зрізаних квітів зранені очі...
Не можу я зійти з протореного шляху...
Це перша зрада...
А далі - за розкладом: Вірші, страхи, болі Трохи брехні й перебільшень, але інакше, сам знаєш, не зможу
болісне усвідомлення байдужості близької людини, проте без відчаю, адже гріх пішов зі зникненням снігу присутності цієї людини.
Вірш за подіями базового модуля 5 редакції ДнД. Відіграно текстом на 400+ сторінок. Авторка обкладинка - пані Гудинич (в рамках її збору на донейшн постраждалим від підриву Каховської ГЕС).
А далі - за розкладом: Вірші, страхи, болі Трохи брехні й перебільшень, але інакше, сам знаєш, не зможу
болісне усвідомлення байдужості близької людини, проте без відчаю, адже гріх пішов зі зникненням снігу присутності цієї людини.
Вірш за подіями базового модуля 5 редакції ДнД. Відіграно текстом на 400+ сторінок. Авторка обкладинка - пані Гудинич (в рамках її збору на донейшн постраждалим від підриву Каховської ГЕС).
