Друкарня від WE.UA

Забуття

Та не потрібен ти мені...

На щастя... чи на жаль?

Вже квіти всі зронили пелюстки.

Муркоче котиком печаль.

Я більш не прагну вороття,

Ні теплих поглядів, ні мрій.

Хоча й згадати не змогла б,

Яким ти був.... моїм?

Так ніжно-лагідно-ласкаво

Зів'яли почуття...

Думки-пелюстки закружляли

І склали слово "забуття".

26.07.23 ©Ірина Вірна

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ірина Вірна
Ірина Вірна@irina_virna

39Довгочити
202Перегляди
4Підписники
На Друкарні з 5 квітня

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Слово радість

    Пам’ятаю, як одного літа, коли я вкотре йшов гірською стежкою, слово радість — як той птах, що, бува, зненацька пролітає небом, якого не чекаєш і не відразу впізнаєш — промайнуло в моїй свідомості і викликало подив.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Слово радість

    Пам’ятаю, як одного літа, коли я вкотре йшов гірською стежкою, слово радість — як той птах, що, бува, зненацька пролітає небом, якого не чекаєш і не відразу впізнаєш — промайнуло в моїй свідомості і викликало подив.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад