Вчора нашою владою був прийнятий закон,який фактично надає генеральному прокурору повноваження,через які НАБУ втрачають незалежність у своїй антикорупційній діяльності. Обгрунтувати це рішення тим,що у НАБУ були московитські агенти, і тим,що цю структуру треба “очистити”. І все б нічого,якби не одне але - НАБУ заважала владі проводити власну політику. Але про це згодом.
Перш за все,хочу сказати,що НАБУ - далеко не святі,і з ними теж відбувалися скандали, і підозри один одному виголошували,і хтось там щось вкрав, беззаперечно це все було, проте все це в теорії призвести до реформування даного органу,а не його “піджимання” під генеральну прокуратуру. Такі реформи мали б заключатись в тому,щоби до самої структури НАБУ мали доступ громадські організації і активісти,оскільки ж НАБУ позиціонує себе як незалежний орган,то в чому була б проблема співпрацювати з незалежними організаціями і людьми?
Але то було все в теорії, по факту ж - НАБУ не списувалась в концепцію влади “свої на своїх місцях”,тобто кожне важливе місце має контролювати хтось із наближених до президента,або його оточення. І тут показовою є ситуація з нашим бувшим міністром національної єдності Чернишовим. Цей індивідуум входить до якраз таки наближеного кола президента,і тому,коли НАБУ оголосила йому про підозру і почала ним активно займатись, (навіть якшо вона сама по собі виглядала смішно,адже що таке застава у 120 мільйонів гривень) - це вже викликало не хороший дзвіночок зверху. А до того ж,якраз вчасно додались і московитські агенти,які підлили масла в вогонь і дали владі по суті індульгенцію на знищення цієї антикорупційної структури.
Що стосується ліберального нігілізму. Це - ключова ідея нашої влади зараз,оскільки сама ця концепція складається з:
1) лібералізму,як центральної частини ідеї,яка спрямована на абсолютне домінування “своїх” людей на “своїх” місцях. Тобто по своїй суті це поступовий,але впевнено прогресуючий контроль влади на місцях,який подається просто як заміна кадрів.
2) Нігілізму. Нігілізм - це неприйняття будь чого і будь кого,однак в контексті нашої влади - це не прийняття ідей суспільства,а особливо громадськості. Історично в нас так склалось,що народ і нація (як культурна та освітня еліта народу,скріплена не лише кров'ю,а й ідеями) були (і є)носіями тих цінностей,завдяки яким вони існують,і існує наша влада. Але зараз ця концепція зруйнована повністю,цей процес відбувався і раніше,однак зараз він досягнув свого апогею.
Наші активісти і громадські організації,та й усі ми часто робимо усе,що виглядає незручним для влади. Тому в таких випадках влада часто робить речі,які ще більше посилюють до неї ненависть,але найстрашніше - що ніхто з цим не може нічого зробити. І в тому наша основна проблема, що наші активісти і громадські об'єднання не мають прямих каналів зв'язку і тиску на владу,через які можна було б просувати свою власну думку,і влада мала б з нею рахуватись,натомість усе йде в іншу сторону.
Що ж ми повинні з усім цим робити?
Моя думка - не терпіти, і продовжувати робити все,щоб владі було зле,щоб вони відчували наслідки своїх рішень,але не варто нам забувати і про східного ворога,адже якщо ми будемо концентруватись ЛИШЕ на проблемах внутрішніх, забувши про ворога - то поки ми будемо протестувати, нас усіх почнуть переїжджати московитські танки,і вже нікому буде виборювати свою свободу.
Дякую за увагу.
