Чорнило”
***
Завтра день замінить собою ніч
Так само байдуже і беземоційно пролетить повз чужі бажання і проблеми.
Ісус знову воскресне,годинникові стрілки бігтимуть по циферблату,наче ті машини по трасі в час пік.
Все буде так,як було до нас. Зараз і після.
Не час йде-йдемо ми. Ми йдемо з життя в своєму німому крику,в танці без рухів і безнадійному пошуку тепла в снігу. Холод виборює в нас жагу чекати тепла.
Але ми не вічні. Сенс життя в тому,аби визначитись,на що чекати завтра. На кого чекати? На що? Ми не знаємо. І це додає нашому існуванню післясмак загадковості. Ми ніби відкриваємо кіндер-сюрприз кожного прожитого дня. Навіть того,котрий має настати. Колись все станеться,ми просто чекаємо і живемо моментами нашого очікування. Життя-одвічна черга до лікаря,в бібліотеку чи кондитерську-кожен шукає свою інтонацію буття.
Кров протікатиме по наших венах не завжди. Колись вона стомиться і припинить свій рух.
Тоді зупинимось і ми,і очікування.
