Василь Стус — аспірант Інституту літератури, який 1965 року підвівся в кінотеатрі «Україна» на знак протесту й помер у таборі 1985-го. Стаття про те, як його вірші, написані в неволі, стали класикою, яка пережила заборони.
Валерій Пузік — мінометник «Фінчер», художник-дизайнер, писав блокноти на Майдані й книжку для сина. Стаття про те, як його подвійна оптика дозволяє фіксувати війну не як хроніку, а як свідчення конкретного стану.
Аліса Корж — авторка дилогії «Промені Аласі», чий дебютний проєкт має 4,75 бала на Goodreads, а ідея світу народилася під час її мандрів.
Галина Пагутяк — найзагадковіша українська письменниця, лауреатка Шевченківської премії за «Слугу з Добромиля», яка досліджувала родовід аж до Влада Цепеша. Стаття про те, як її цілісний містичний світ робить неважливим, яка саме книга здобула найвищу відзнаку.
Іван Багряний (Лозов'яга), отримав Шевченківську премію 1992 року, через 29 років після смерті, так і не побачивши незалежної України. Стаття про те, як його проза, що була доказом у справах НКВС, перетворила особистий досвід на документальне свідчення.
