30 червня 1941, як остання мирна надія України

В цей день у Львові в 1941 році було проголошено Акт відновлення Української Держави.

Коли 22 червня 1941 Німеччина почала війну проти срср, разом з німецькими військами пішли похідні групи ОУН, які мали на меті встановлювати українську адміністрацію на зайнятих територіях. І спочатку все йшло добре, аж поки не настало 30 червня 1941. Тоді перед німецьких частин у Львів зайшли похідні групи ОУН, яких зустріли як визволителі. Лідери ОУН - Ярослав Стецько та Степан Бандера, скористались цим, до того ж - відкрились тюрми нквс, де мирні жителі побачили сотні трупів, закатованих до смерті нквдистами перед їхньою втечею з Львова. Проробивши детальний план, вони проголосили відновлення України якраз в той момент, коли у саме місто почали заходити німці. І все було б добре, якби не одне але - в нацистські плани незалежна Україна не входила апріорі. Так, у одного з чиновників нацистської верхівки був план, де Україна мала б постати, як протекторат Німеччини від московії, але це всеодно була б колонізація, хоча й повільна і майже невидима. По факту ж, як тільки гітлер, гіммлер та інші дізнались про цей Акт - гестапо було направлено на їхній арешт. Сам гітлер ось що приблизно казав про нас -
“Ми не маємо допутити, щоб ці українські дурні задумувались про свою державність. Ми сюди прийшли панувати, а вони мають нас обслуговувати”.
Після того, як ця акція ОУН провалилась - почався процес деінтеграції похідних груп ОУН від німецької армії, і вони поступово почали “скасовуватись”. Також після цього поступово відношення самих українських націоналістів до рейху стало напружуватись, а після того, як нацисти почали чинити злочини проти цивільних - це переросло у повномасштабну збройну боротьбу. Не треба забувати, якою ціною те, що було у цьому Акті - стало сьогоденням, пам’ятаймо і шануймо!