Більше 30 років, як не існує такого непорозуміння, як Союз Радянських Соціалістичних Республік. Це прекрасно! Так, я народився вже в незалежній Україні, але часто чув і про ковбасу по 2.20 і про якусь там якість вищого рівня, про промбір та газовану воду. Ностальгія людей за цим періодом, особисто для мене взагалі не зрозуміла.
Мені історії вистачає, щоб зрозуміти, що ці роки окупації нашої неньки були надзвичайно жахливими та страшними. Навіть після повномасштабного вторгнення ще залишаються люди, які продовжують жити за встановленими радянськими звичками.
Розглянемо ж кілька тупих, на мою думку, звичок, що бісять людину, яка виросла в незалежній та вільній державі.
5 звичка
День народження обов’язково треба святкувати вдома, за столом і з родичами. Ця звичка мене надзвичайно сильно бісить по тій причині, що часто я на свій день народження (коли був школярем молодшої школи) бачив родичів, чиїх імен навіть не знаю.
Але бабуся говорила, що застілля з приводу дня народження повинне збирати родину (навіть не сім’ю) за одним столом. При цьому, бажання відсвяткувати з друзями, без батьків завжди ігнорувалося, або ще гірше - організовувалося два столи. Один для дорослих, а другий для дітей.
4 звичка
Не вдягати нові речі в повсякденному житті. Щоб ви розуміли, в моєму гардеробі дуже багато різних речей. Коли я ще вчився та жив з батьками, то постійно конфліктував на рахунок речей. Заборона вдягати нове в повсякденному житті виводила мене із себе.
Я розумію, що це пов’язане з катастрофічним дефіцитом речей в совку, але ось саме ці зауваження в стилі: “Ти ж просо поруч з домом будеш сидіти, розмовляти з друзями, навіщо вдягаєш нову кофту? Нехай вона буде на вихід, а поруч з домом можна і в светрі посидіти… Та нічого страшного, що там дірка велика на рукаві, ти ж все одно нікуди не йдеш”. Блін, написав цитату, і знову ледь не вийшов із себе.
3 звичка
Побутові хабарі! Як же вони мене бісять! Ось це вже саме те, проти чого я і ід час навчання боровся, і на роботі частенько конфліктував з деякими більш старшими колегами. Я не розумію, навіщо мені додатково купувати дорогий алкогольний напій з цукерками, щоб просто сходити до лікаря? Чи в чому суть зайвий раз дарувати якусь непотрібну фігню вчителю, в надії, щоб в кінці семестру побачити в табелі одні 10, 11, 12!
Це вже та звичка, яка мені частенько не давала нормально жити. А ще гірше, що безліч людей не вважає, що це хабар! “Та це ж не гроші, що тут такого. Подякувати за виконану роботу треба, щоб в наступний раз, якщо звернишся було простіше отримати - диплом, хорошу оцінку, виписку з комунального підприємства і так далі..
2 звичка
Коли не прийду в гості до батьків, чи до бабусі, то під час частування завжди чув у свою адресу зауваження, що треба їсти все з хлібом. Часто навіть виправдовували це тим, що без хліба може знудити. Як же цей стереотип бісить. Я ніскільки не зменшую цінність хліба, значення його в розвитку народу спасіння хлібом від голоду і так далі. Але їсти макарони, пельмені чи інші страви з хлібом - це занадто.
Знаєте, в більш широкому розумінні, ця звичка стосується в цілому харчування. Так вийшло, що радянська звичка - наїдатися до сита, наче це востаннє - неодноразово бісила. “Треба з’їсти все, що насипали! Важливо на обід, щоб було перше (гаряча страва - суп, борщ і так далі), друге (гарнір - каші, картопля, салати), третє - десерт”.
1 звичка
Звичка, яка залишилася в нас після розпаду СРСР, і яку я ненавиджу найбільше - це поважати людей через те, що вони старші за мене. Як же мене дратує, коли кажуть, що я ще молодий, що я світу не бачив, або чого я із старшими так розмовляю і все в подібному роді.
Вік для мене - це не привід для поваги. Якщо людина народилася раніше за мене, але веде себе грубо по відношенню до інших, а це все виправдовує віком, то в мене спрацьовує внутрішній тригер. Так вийшло, що я часто конфліктував на роботі із старшими колегами (всі вони були за мене на років 15-20 старшими). Найчастіше, сунули носа в мої справи, давали непотрібні поради, а коли відмовлявся, то грубо відповідали (“Та в мене 40 років стажу, я краще тебе розумію, як правильно вчити дітей. Не тобі поради мені давати!”) . Я розумію, що більше прожитих днів ще не означає, що людина більш свідома або мудра. “Шмаркач, ти ще світу не бачив, ану поступись місцем мені, ось такій любительці о 6 ранку їхати кудись” - ось з подібними людьми намагаюся поменше контактувати.
А які радянські звички найбільше бісять вас?
