8271.
До останнього сподівався, що не підпишуть. Була й петиція проти, й голоси назбирались. А потім Залужний Валерій Федорович знімає відео з: законопроєкт 8271 треба підписати.
Хто проспав поїзд, нагадаю: Законопроєкт 8271 передбачає посилення кримінальної відповідальности для військовослужбовців за різні дії. Невиконання наказу, погроза командиру, самовільне залишення позицій і тому подібне. Прогнозовано, солдати злі й почуваються обдуреними та демотивованими. Чесно кажучи, я сам обурений таким ставленням до солдата. Але є нюанси й треба з ними щось робити.
Того цей лонгрід для діючих військових, їх родин, друзів, котрі переживають за них. Та частково для тих, хто щось чув, і в них активувалась зрада. Я розумію, що підриваю цим свій кредит довіри деяких людей. І можливо ставлю хрест на майбутні збори.
Але я не хочу, щоб демотивованість моїх братів по зброї якось позначалась на їхній службі та на спокої їх родин. Я не експерт, але певний досвід в захисті Батьківщини у мене є. Як і деяке розуміння.
- Як так сталось?
Якби закон просували лише депутати, я б не був здивованим. Вже хотіли й загородзагони робити, як в совку, але то не пройшло. То все ще недоумки й мракобіси у своїй зеленій більшості. І в меншості теж, бо голосували з Голосу і ЄС. Але вписався також Залужний і непрямо, але вписався Маркус у нашумілому відео про дезертирство. Зі слів обох виглядає так. Десь на фронті є діра. При тому доволі серйозна. Тобто десь є невмотивований особовий склад, або десь зросли випадки дезертирства і це позначається на наших військових успіхах. Це не нова проблема, простих рішень для неї не буває.
Але Залужний військовий, а не політик, тож рубанув з плеча, щоб швидко та ефективно. Йому треба латати діру, бо ситуація на всіх фронтах важка і до перемоги нам ще далеко. Якщо переглянути його звернення, то згадує він лише за дезертирство й залишення позицій і все, що це супроводжує. Маркус теж на початку відео згадує про це й підіймає комплексну проблематику: чого так?
Законопроєкт її НЕ підіймає. Він апріорі робить винним бійця. Для вищого командування там ще є способи отримати адміністративне покарання (навіть за бездіяльність), а для солдата там просто вироки без жодних пом’якшувальних обставин. І окрім діри, 8271 зачіпає всіх. Хотіли лікувати палець — почали відпилювати цілу руку.
- Чому пішло обурення?
Я до останнього тягнув саме через цю причину, бо сміття з хати не виносять. Але раз почали сцяти на гостей, то нехай.
В різних частинах є різний рівень довіри до командування. Десь командирів поважають, а десь ні. В загальному, повага вище командира роти (в рідкісних випадках комбата) не підіймається. Солдат на війні поважає лише того командира, який з ним поряд.
І все.
Солдат робить роботу, і результат видно, бо ви потім постите фото Херсона, Балаклії та хороших орків. Це робота комплексна, але виконання солдат. На нулі все відчувається набагато гостріше. Тому коли штабісти твої сцикливіші ніж ти, роботу роблять гірше, або не роблять. Коли вище командування скасовує візит, бо прильоти, чи нехтує своїми обов‘язками, плете штабні інтриги, коротше показує не той приклад, який хоче бачити солдат — це для них гниди, зрадники та дегенерати. Вороги внутрішні.
Якщо це читає штабнота: солдати в курсі всіх тих срачів і муток, які ви розводите. І їм це не подобається.
Далі постає питання самих командирів. У нас кадровий офіцерський голод. Нам тупо НЕ вистачає професійних військових серед вищого офіцерського складу. Є толкові й переважно це сержанти або випускники профільних військових ВНЗ, типу Богуна. Але їх недостатньо.
А є безтолкові, часто умовні кафедрали, коли, щоб не йти в армію ти 4 роки раз в тиждень ходив у формі на військову кафедру, де не було толкового навчання. І ось на виході не служивий лейтенант отримує штабну посаду або командування цілим взводом. Чи ротою.
Але цих ще можна навчити. Якби навачання було в усіх військових частинах. Так, дорогі цивільні: часто солдати вчаться воювати вже на фронті під свистом ворожих снарядів, а не перед відправкою, як би то мало бути.
Так само, за нестачі кадрів набирають офіцерів з ДСНС або поліції. А ці з мого досвіду це просто кар‘єристи, бо військові та їхні звання не рівнозначні. У них спочатку зірочки, зання, медальки, а потім все інше. І ще десь потім життя особового складу.
І це створює прогалину. Є вище командування в особах Залужного, потім умовні зами: Марченко, Муженко, Кривонос… а далі прірва з колишньої мусорні, кафедралів, совдепівських пердунів та випадкових пасажирів, котра обривається на сержантах та солдатах. Маєте приклади з корупцією в ОВА, мутками з бойовими розпорядженнями і яйцями по 17грн. І 8271 не зачіпає цю прірву, перестрибуючи на солдат та молодший офіцерський склад.
І ця прірва роздає накази, котрі можуть коштувати життя бійцям. Це не всюди і не у всіх, але випадки далеко не поодинокі.
Тому ось вам причина номер 1 обурення бійців.
Недовіра до командирів.
Часто обґрунтована. Особливо на фоні відсутніх ротацій, відсутності посвідчень УБД, непроведених розслідувань після поранень і багатьма іншими речима.
Додати до цього постійну втому, відсутність комунікації, відсутність адекватних навчань. Це все обов‘язки з якими не справилось командування. І що їм за це буде? Ніц.
Законопроєкт також не передбачає посилення відповідальности за корупцію в ЗСУ та за багато інших ключових речей. Тобто солдат відповідає по всій суворості закону, а різне командування не зовсім і не факт. Трохи несправедливо, правда?
- Чи поганий 8271?
На рідкість хуйовий, а не просто поганий, але лише на даному етапі. Його потрібно доопрацювати. Дуже сильно доопрацювати.
- Чи посадять всіх через дурних командирів?
Ні. Будуть показові посадки, але не масові. Всіх садити ніхто не буде.
По перше, ніхто не відміняв поняття злочинного наказу.
По друге, нових статей в законопроєкті немає, лише чинні. Якби хотіли посадити когось до того — посадили б по старих термінах.
По третє, погрожувати на нулі цим законопроєктом це одразу вирок штабісту. Поки його знайдуть, поки щось доведуть — війна завершиться. ВСП я на нулі не бачив ніколи. Може десь вони й приїздять, але в себе в гостях ніколи не бачив.
Командирів самодурів ніби й в достатку, але навіть в такій дурнуватій нереформованій армійській системі є механізми впливу на це. І в більшості випадків то ніякий не самодур, а просто профан і бовдур.
- Так що буде з 8271?
Хотів би сказати, що ніц. Частково тим, хто на нулі відносно буде безпечніше з точки зору правосуддя. Але це єдиний випадок де на нулі щось безпечніше.
В інших випадках наслідки законопроєкту залежатимуть від: ситуації на фронті, розголосу, уваги суспільства до судових процесів, якщо такі будуть. У нас нестача людей всюди, того масові посадки поки нікому не грозять. Та й навряд чи будуть грозити.
Але й у задуману ефективність 8271 віриться слабо, оскільки дотримання бажаної Федоровичем дисципліни можливе лише, коли її дотримуються усі без виключення. По справедливості, так би мовити. Ми — народ, котрий будь-які утиски та обмеження сприймає болісно й агресивно. Це як інстинкт виживання нашої волі.
- Комплексні рішення?
Вчити нових людей. Вчити молодший офіцерський склад. Провести кадрові чистки. Маленька совдепівська армія не переможе велику совдепівську. Потрібні реформи й кваліфіковані кадри. Інакше цей дощ буде надовго…
P.s. Дякувати ні за що не треба, як ви ото любите під подібними дописами. І молитись теж конкретно тут не треба, фейсбук не церква.
А ось допомагати нашим воїнам ви можете і мусите. Особливо, коли когось будуть тягнути в суд по 8271.
