(Нещодавно відкрив для себе незаслужено маловідомого київського поета)
Красно дзвонять срібні дзвони,
темна ніч у мандри кличе,
перестуки електричок
повз освітлені перони.
Теплий віє з півдня вітер.
Як ще кинеш виклик долі?
За мале руденьке поні
я віддав би все на світі.
Жевріє вугілля рудо,
річка — наче сік з берези,
і — тривожний подих чуда.
Чорні шелюги воскресли.
Наче ніж у білі груди,
б’ють у воду срібні весла.
(мій переклад зі збірки Джойса «Дублінці»)
Прозові вірші
Сьогодні цілий день було похмуро. Серпневий дощ. Осінь помахала рукою?
Він хреститься тричі, спльовує за плече і стукає по столу.
Історія вірша проста, любов і ще раз любов. Прохання про дотики та близість в одну секунда і до вічної днини. Спогади про дарування дрібниці у відстань, але такої дорогої - що відшукає на відстані кілометрів
Він хреститься тричі, спльовує за плече і стукає по столу.
Історія вірша проста, любов і ще раз любов. Прохання про дотики та близість в одну секунда і до вічної днини. Спогади про дарування дрібниці у відстань, але такої дорогої - що відшукає на відстані кілометрів
