(Нещодавно відкрив для себе незаслужено маловідомого київського поета)
Красно дзвонять срібні дзвони,
темна ніч у мандри кличе,
перестуки електричок
повз освітлені перони.
Теплий віє з півдня вітер.
Як ще кинеш виклик долі?
За мале руденьке поні
я віддав би все на світі.
Жевріє вугілля рудо,
річка — наче сік з берези,
і — тривожний подих чуда.
Чорні шелюги воскресли.
Наче ніж у білі груди,
б’ють у воду срібні весла.
Скільки літрів рюкзак потрібен для різних військових завдань. Розрахунок об'єму для добового, триденного та тривалого виходу.
Перша самостійна подорож: з чого почати, як підготуватися і куди поїхати. Покроковий гід, бюджет і поради для впевненого старту.
У польових умовах порядок у спорядженні часто має не менше значення, ніж саме спорядження. Коли речі складені хаотично, на пошук потрібного предмета йдуть зайві хвилини, а інколи й нерви. Саме тому місткий і зручний баул давно став найкращим практичним рішенням.
Незважаючи на велику кількість чудово ілюстрованих видань із захопливими сюжетами, більшість дітей віддає перевагу гаджетам, а не читанню. Нерідко ситуацію погіршують і самі батьки: активні спроби прищепити любов до книг призводять до формування стійкої асоціації з нудьгою, тиском або покаранням.
Гість, який заселяється в готель думає про зручність, комфорт і відпочинок. Але якщо він заблукав, або не знайшов свій номер — це одразу впливає на загальне враження. Саме тому якісні таблички на двері готелів від Bsign є частиною сервісу, а не просто елементом оздоблення.
(мій переклад зі збірки Джойса «Дублінці»)
Прозові вірші
Сьогодні цілий день було похмуро. Серпневий дощ. Осінь помахала рукою?
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Тривожна ніжність між двома незнайомцями, де мовчання говорить більше за слова. Це — сон-постскриптум про несміливу близькість, що так і залишилась недоторканою: спогад про чиюсь війну, макове поле, і лист, на який не треба відповідати.
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Тривожна ніжність між двома незнайомцями, де мовчання говорить більше за слова. Це — сон-постскриптум про несміливу близькість, що так і залишилась недоторканою: спогад про чиюсь війну, макове поле, і лист, на який не треба відповідати.
