Як непомітно люди йдуть. Зриваються, наче пожухлий лист. Когось у літку неочікувано зриває буревій, а хтось подібний до дубового листя - тримається на гілці в той час, як його однолітки давно лежать чорні під шаром снігу. Все плинне. Будь пильним аби тебе передчасно не згубила гусінь. А коли настане час - лови вітер.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 26 квітня
Більше від автора
Евелін
(мій переклад зі збірки Джойса «Дублінці»)
Теми цього довгочиту:
ДжойсАттила Могильний «Мандри», 1980
(Нещодавно відкрив для себе незаслужено маловідомого київського поета)
Теми цього довгочиту:
Аттила МогильнийА ви відчуваєте осінь у серпні?
Сьогодні цілий день було похмуро. Серпневий дощ. Осінь помахала рукою?
Теми цього довгочиту:
Київ
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
Віршіv.b | MCMXCIV - MCMXCVI | цикл “uranus“
Ми давно збились з курсу, та ще тримаємось одне за одного — крізь шторм думок, розмиті компаси й небо, що щоразу ранить знайоміше. Це не про надію. Це про двох, хто ще йде край безодні, бо більше нікуди повертатись.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяНездатний
Поганий віршик зневіреної людини. Крик в нікуди. Здаватися - страшно. Боротися - боляче
Теми цього довгочиту:
Вірші
