Я хочу писати в цю ніч про кохання,
Але у нього до мене лише відраза.
Я спокійна, не переживаю
Моє серце болить, але ж я не вмираю.
Завтра забуду і буде як завжди...
Через роки два його вже не згадаю
Як шкода що сьогодні не завтра і серце далі тремтить...
Були шанси, але я знов все зіпсувала
Батько й мати.. Ні, я не страждаю. Вам здалося.. І не сльози це зовсім.
Я просто знову покохала,
Не здаюся й вірю що й для мене може бути щастя.
Дякую юначе за спілкування.
Люди чудові, сумніву у цьому не маю...
Просто хтось не мої,
Я не для них.
А вони не підходять мені.
І насправді хочеться так щоб навік,
Але певно це дурні казки,
Чому дурні?
Тому, що я їм вірю. Вірю і надіюсь.
Ось емоції заміняють книжки,
Там є все чого не вдосталь у житті.
Він кохає її, щастя, любов та радість...
І як завжди буває в один день вмирають.
Чом би ні?
Краще читати книжки,
Можливо хоч поваги у когось зможу досягти.
