Ченці стояли біля витоків виробництва багатьох лікерів, горілки з виноградних вичавок та інших спиртних напоїв. Пояснення тут просте: ченці тривалий час були єдиними, хто мав у своєму розпорядженні аптекарські зілля, запаси вина, фінансові кошти і технології виробництва, а також володів духом новаторства і почуттям традиції, сміливістю нововведень і здатністю дати їм устоятися. Крім того, з Єгипту вони привозили перегінні апарати (тож не випадково серед перших дистиляторів Середньовіччя ми знаходимо францисканця Раймонда Люлля і домініканця Альберта Леграна). Прибувши до Ірландії, вони заснували там наймогутніші й найдіяльніші монастирі, які коли-небудь знала історія. Клімат зеленого Еріна навряд чи сприятливий для розведення винограду, тож ченці вигадали спиртний напій, що обійде весь світ: віскі. Перша згадка про нього сягає 1494 року, і вона стосується постачання певної кількості ячменю такому собі брату Джону Кору: "Для виробництва аквавіти" ("acqua vitae" - "жива вода" латиною, а від слів "uisce-batha" і походить назва "віскі").
Тож легенда, що приписує винахід віскі св. Патрику, містить частку правди: дійсно, три з чотирьох виробництв із перегонки, що діють у сучасній Ірландії, розташовані в містах, де раніше були знамениті абатства.
Ченці-ірландці, новатори і великі мандрівники, нащадки св. Патрика, вирушали з проповіддю Євангелія в Північну Європу. І слідом за ними в цих місцях розливалися потоки джина, шнапсу, горілки, шотландського віскі, голдвассера. До цього значного списку Раймон Дюме додає дві горілки з виноградних вичавок - кальвадос і граппу. Вони вироблялися для багатих...
"Твердження, що між монастирем і перегінним апаратом існує прямий зв'язок, а не прірва, - пише він, - аж ніяк не блюзнірське".
Білі спиртні напої: мірабелева настоянка, вишнева горілка, слив'янка, еліксир Спа, беккерс вписувалися у великий чотирикутник Віттель, Спа, Емс, Карлсбад, тобто в ті місця, де процвітали бенедиктинські та ірландські абатства Люксей, Санкт-Галлен, Зальцбург, Фульда... У підсумку всі наші сучасні спиртні напої пережили монастирський період на початку свого існування. Цистерціанці Орваля виготовляли лікер-траппістін, цистерціанці Егбелля - аркебюзад, премонстранти - еліксир батька Гоше, ченці Сенанки - сенанколь, ченці Гранд-Шартрез - шартрез, бенедиктинці Фонгомбо - вишневу горілку "кірш". Суворі камальдолійці, ченці Казамарі, винайшли свій особливий лікер, а єзуїтів у XV столітті венеціанці прозвали "батьками живої води" (I padri dell' Acquavita), тобто горілки. Мелісова вода винайдена босоногими кармелітами Італії: все почалося з їхніх садів у Парижі на вулиці Вожирар. Схоже, що появою флердоранжевої води ми зобов'язані... військовому ордену госпітальєрів Родосу, що став пізніше Мальтійським орденом. І тільки один бенедиктин - мирського походження, проте цей лікер виробляли в старовинному абатстві Фекана.
Лео Мулен 'Повсякденне життя середньовічних ченців Західної Європи'
