Сьогодні знову відключили сенс. Без попередження. Міськсенсканал задовбав!
Куди йдуть мої гроші? Минулого місяця по лічильнику у вбиральні заплатив 80 гривень за 49 кубів сенсу, і по лічильнику в кухні віддав 45 гривень за 28 кубів. А ще 40 гривень абонплата.
День без сенсу — день намарно.
Плани в'януть, як квіти без поливу.
Нічого не хочеться робити. Навіть читати не в радість. Відсутність сенсу позбавляє завзяття та мотивації.
Просто лежати й думати про погане. Сподіваюсь, що від частого використання плетиво тяжких думок протреться, як канати старого вітрильного судна під час шторму, і лусне.
А! Можна ж купити сенс на розлив! Сенсомат поруч із домом. Дві гривні за літр. Можна. Але він не той... Не такий солодкий, як із мого вмонтованого в раковину фільтра...
На офіційній сторінці Міськсенсканалу у фейсбуці постійні срачі. Вони день у день оголошують про те, що сенс перекрито й буде подано, коли буде подано, а користувачі пишуть гнівні коменти. Погрози, прокляття... Люди дуже люблять сенс. Не можуть без нього жити.
Міськсенсканал ніколи не відповідає на коментарі. Найлегша професія у світі — есемемник Міськсенсканалу.
Та й що можна відповісти? Інфраструктура застаріла, не дивно, що часто трапляються аварії. Усі мережі, що віджили своє, одразу на нові не заміниш... Це тривалий і неприємний процес.
Треба перетерпіти.
